Мигія досить відоме місце для прихильників рафтінгу. З усіх куточків України вони прямують сюди, щоб відчути адреналін та полюбоватися мальовничею місцевістю - каньйоном Південного Бугу з дванадцатьма порогами та виходом на поверхню гранітних скель, яким понад 2 млрд років. Деякі скелі мають власні назви - Турецький Стіл, Висока, Козацьке крісло
Великий Мигійський поріг - Інтеграл
Велика скеля на якій споруджено пам'ятний знак про форсування Південного Бугу 1944 року
Участь у рафтінгу по річці Південний Буг слід замовляти заздалегідь. Зазвичай у вартість послуг входить обладнання, харчування, розміщення в наметовому таборі, трансфер.
Мигія - звучить наче якесь чарівне слово, яке відкриває двері в інший світ. І я раджу вам обов'язково заглянути в той світ, названий ще Геродотом як "Емігея" - "Моя земля" (Заради справедливості моя земля грецькою насправді τη γη μου)
Мигія входить до заповідника "Гранітно-степове Побужжя". Значна частина історії Мигії тісно пов'язана з Запорізькими козаками.
Затоплений кар'єр - Радонове озеро
Неподалік від Мигії розташований затоплений кар'єр, його води підживлюють радонові джерела. Глибина його понад 20 метрів, а вода вражає своїм кольором
Але не тільки природними пам'ятками славиться Мигія, тут ще є (читаємо нижче):
Водяний млин Скоржинського
Мигіївська ГЕС
Ця пам'ятка заслуговує на окрему увагу.
У 1889 році на замовлення та кошти власника Мигії Йосипа Скаржинського був побудований великий водяний млин. Проект млину належав інженеру Владиславу Якульському. Вже за радянські часи з розгорненням масового будівництва на річках гідроелектростанцій, млин було перероблено на ГЕС.
Старий млин є однією з памяток архітектури нашого краю. Млин в українському селі завжди сприймався як ознака доброго господарювання, заможності. Бурхливі води порожистого Південного Бугу в районі с. Мигія сприяли створенню цілої низки водяних млинів.
16 травня 1887 року Йосип Петрович Скаржинський заклав перший камінь нового млина. Загальний проект будівлі і внутрішнє обладнання виконані інженером В.А. Яскульським, відомим фахівцем млинарної справи, фасад був виконаний за малюнками і детальними кресленнями талановитого архітектора В.Ф. Мааса. Для будування млина брали граніт з Мигійських каменоломень, який удоївся на Одеській сільськогосподарській і фабричній виставці у 1884 році почесного відгуку, та з цегли, виготовленої на заводі родини Скаржинських.
Цей млин був урочисто запущений в експлуатацію у 1888 році. Будівля складалася з п'ятиповерхового головного корпусу з мансардами, над якими височіла на два поверхи башта. У нижніх поверхах містилися передавальні механізми, вище - вальцювальні станки, дві пари французьких жорен. Ще вище - вісім крупорушок, апарат для перемішування борошна, 20 елеваторів та відділення для очистки зерна. Він приводився в рух підвісною турбіною Кекка в 225 к.с. За добу тут перероблювалося біля 2 тис. пудів (32 тони) зерна, трохи згодом - 3 тис. пудів. Млин постійно технічно вдосконалювався. У 1890 р. тут було встановлено динамо-машину, яка стала однією з перших сільських електростанцій.
У 1927 р. млин було перепрофільовано за планом ГОЕЛРО у гідроелектростанцію. В роки ІІ світової війни будівля значно постраждала від обстрілів. Лише у 1950 році електростанцію було відновлено та модернізовано. За інформацією з інфо-щиту на екологічній стежці "Компанійська"
Що ще є цікавого?
Зі старих будівель виділяється будівля олійні.
Палац в Мигії?
Це прекрасна будівля Мигійського коледжу
Архівні фотографії з офіційного сайту коледжу mkmnau.in.ua
Сільськогосподарська школа була зведена за кошти Скаржинського. Названа була як Ольгинсько –Скаржинська. Свою діяльність розпочала восени 1890 року. Потім за 23 роки школу переведена в ранг училища. Після революції училище переназвали на радгосп-технікум.
