Найстаріше місто Рівненщини Дубровиця
Найстаріше місто Рівненщини, а нині районний центр. Дубровиця розташоване майже на самій півночі області.
Це вже глибоке таємниче Полісся, далі на північ вже йдуть густі ліса та великі темні болота.
Історична довідка
Перша згадка про місто датується 1005 роком. Пізніше, не одноразово, згадка про місто зустрічалася в різних літописах. Спочатку місто входило до складу Турівського князівства, а потім стало столицею Дубровицького князівства, яке вже на початку ХІІІ ст. потрапило до складу Галицько-Волинського.
Першими відомими власниками Дубровиці стала родина Гольшанських, з часом містечко стає володінням роду Фірлеїв, а від них — роду Сапігів. З XVIII століття ця місцевість потрапила у володіння графів Плятерів
Про більш докладну історію міста можна почитати на інших ресурсах, ми ж зупинимося на цікавих пам’ятках Дубровиці, що збереглися і до нашого часу. Насипане городище XI—XIV ст. ми вже не побачимо, бо воно було знищене ще в середині ХХ ст. А от дві пам’ятки — два храми XVIII та XIX ст. дожили до нас, їх внесено до державного реєстру пам'яток історії і культури України
Архітектурні памятки та різні визначні та цікаві місця Дубровиці
- костел Иоанна Хрестителя (1695—1701).
- церква Різдва Богородиці (1865).
- церква святителя Миколая (1872).
- старий іудейський цвинтар
Костел св. Іоанна Хрестителя
Храм було побудовано у стилі рококо. Найціннішим об'єктом інтер'єру вважалися вінець та вітраж, який був виготовлений у Венеції на замовлення. Підлога храму була вкрита керамічним кахлем. Екстер’єр храму вражав своєю вишуканістю.
Після розподілу Польщі, монастир піарів було скасовано, монахів виселено, і вже у 1832р костел став просто парафіяльний. Прихожан налічувалося до півтисячі.
Найбільшої шкоди храмові заподіяв радянський період. Так було знищено вітраж храму, орган було розібрано і винесено з костелу (подальша доля музичного інструменту невідома). Старовинні ікони та цінне церковне приладдя було розкрадено. Розбили кахель на підлозі з метою вилучення, але старовинна кладка на розчині з додаванням сирих яєць не дала можливість повного знищення підлоги.
1945 року костел перефарбували на червоний колір. В такому кольорі він перебуває і зараз. В приміщеннях створили промисловий склад, де зберігали харчові продукти. Наскільки це не дивно, у 1990 році планували обладнати приміщення костелу під клуб! Нарешті, 1992 року храм передали римо-католицькій громаді. Завдяки «Центру Польського Культурного Спадку за межами Польщі» 1999 року було проведено реставрацію храму.
Вартує зауважити, що костел святого Іоанна Хрестителя зараз перебуває у важкому стані, надмірна вологість, незбереження температурного режиму, все це впливає на подальшу руйнацію храму.
Цікаво, що при дубровицькому монастирі діяв колегіум. Серед його вихованців були польські поети та філософи. А при цьому навчальному закладі діяв унікальний ботанічний сад. На його території було розташовано оранжереї та теплиці. Після закриття (скасування) монастиря та, відповідно, школи у 1832 році, рослини залишилися без догляду, тому особливо рідкісні та цінні було перевезено до Київського палацового саду.
Церква Різдва Богородиці
Трикупольний мурований православний храм у Дубровиці був побудований на кошти графа Ігнатія Де-Броель Плятера 1865 року. В його архітектурі дивним чином змішано стилі типово російських мурованих храмів та дерев’яної української волинської церкви.
За радянські часи у церкві зробили склад солі, храм, навіть, хотіли підірвати. Але, на щастя, цього не сталося!
Свято-Миколаївська церква
Дерев’яна церква у Дубровиці була зведена 1872 року. Споруда вважається пам'яткою архітектури місцевого значення.
Архітектура храму - типовий зразок так званого «єпархіального» стилю з неокласичними елементами. Розташована на березі Горині неподалік костелу.
Палац Плятерів (втрачено)
Воробин — колишній фільварок біля Дубровиці. 1885 року фільварок входив до складу Домбровицької волості Рівненського повіту Російської імперії. Тут діяли водяний млин, пивоварний і винокурний завод та католицька каплиця (домова) Воробин належав графам Плятерам з Дубровиці. Тут існував великий маєток з палацом та господарчими спорудами.
Маєток було захоплено більшовиками та селянами Воробина 5 грудня 1918 року, власників маєтку Ігнація та Антонія, також керуючих маєтком, гайдамаків-охоронців від армії Української Держави було вбито. Палац підпалено. Наче єдиний, вцілівший після нападу на маєток, з братів Плятерів Вітольд, відбудував маєток, але вже ніколи в ньому не жив.
Зараз Воробин входить до складу Дубровиці. На території колишнього маєтку розміщено медичні заклади.
