що подивитися в Гощі?
- Садиба Валевських така несхожа на інші!
- Монастир
- Дерев'яний млин
історична довідка
Гоща отримала статус міста у XVI ст. Власниками Гощи була родина Кирдеїв-Гойських.
В Гощі був замок, ще на початку ХХ ст. у північній частині міста були залишки валів та старого замку.
У XVIІ ст. Гоща належала Адаму Киселю. З 1775 р володіли Гощею Ланевичі, а в ХХ ст власникиами були родина Валевських. Валевські в Гощі мало одну з найбільших овчарень на Волині (близько 3тис овець) а також стайні на 300 коней.
2007 року я писала, що в Гощі був млин, одноповерховий з мансандровим дахом, але не знала чи зберігся він. А зараз точно знаю, цей деревяний млин досі існує і є пам’яткою.
Щодо деревяної синагоги, чи збереглася вона чи була знищена у 40-і рр., як більшість синагог Волині, невідомо.
Садиба Валевських
Садиба Валевських унікальна своєю архітектурою на теренах України. Подібних їй одразу й не пригадати.
Посеред великого занедбаного старовинного парку, вас зустрічає обкладена радянською плиткою садиба, а от вартує обійти її з іншого боку і відкривається несподіваний вид: будинок - шале з фахверковим фасадом і мансардним поверхом.
На 2007 рік палац виглядав дуже жалюгідно. Початок руйнації вже відбувся. Тріщини свідчили про аварійність будівлі. Здається, в деяких приміщеннях ще щось діяло. Адже й за радянських часів тут діяли різні установи на кшталт РАГСУ , соцбезу, тощо. Також тут розміщалася бібліотека.
2019 року розпочалася реставрація палацу, а фактично операція з спасіння палацу від повної руйнації.
Покровський Гощанський жіночий монастир
Монастир був заснований смоленською каштелянкою, княгинею Регіною Соломирецькою-Гойською у 1639р. У книгах луцького замку був запис для кого саме цей монастир призначався – “для іноків та приємників грецького віросповідання, які не знаходяться у єднанні з римською церквою, а підлягають під послушання св. Отця Константинопольського патриарха”.
Монастирю засновниця подарувала село Курозван та його маєтності. При монастирі одразу була заснована школа. Опікувався школою сам Петро Могила – митрополит київський і галицький. Ректором школи був на той час Інокентій Гізель, згодом він став ректором Києво-Могилянської колегії та архімандритом Києво-Печерської Лаври. У XVIII ст. монастир стає уніатським. Тоді первісний вигляд храму монастиря було змінено. А виглядала церква Архістратига Михаїла так: храм був тридільним та триверхим зі склепом під навою та апсидою. Структура його була гармонійною та простою. Саме в простоті і була його довершеність. Кожен з трьох об'ємів в інтер'єрі мав вигляд невеликого купольного залу, проте сприймався цілком споріднено завдяки високим подвійним аркам. Відлуння готичного стилю позначилося на стрільчатій формі вікон нави та апсиди.
Але зі зміною церковних власників храм зазнає перебудов так, щоб вигляд нагадував католицькі храми. Отже, стіни бабинця та апсиди були надбудовані до одного рівню. Об'єми перекрили двосхилими дахами. Кути об'ємів та східний фасад апсиди були прикрашені пілястрами.
У другій половині ХІХ ст. монастир знову став православним. Але первісний вид не був повернений, а навпаки вигляд ще погіршився. Над центральною півсферичною банею, яка перекриває наву, збільшили висоту парапету і над ним звели незграбний фальшивий дерев'яний верх.
В оздобленні храму поєднується елементи ренесансу та бароко. У ризниці Михайлівської церкви зберігається портрет фундаторки Регіни Соломирецької-Гойської. На аркуші паперу, який тримає жінка в старовинному головному уборі і темній одежі, написано “Prawo na klasztor i skoly w Hoszcy. Roku 1639”. Художню цінність має запрестольна ікона у вівтарі та декілька стародруків, серед яких книга “Мінеї” 1761р видані в Почаївській лаврі.
