Розміщення твердині на вузькому скелястому перешийку між двома ріками Дністром та Збручем було стратегічно вірним. Природній рельєф значно посилював оборонну функцію містечка-фортеці, так як два протилежні майже прямовисні береги вузького перешийку цих рік з’єднувалися двома бастіонними лініями оборони.

На території фортеці розміщувалися такі споруди як дозорна вежа та гарнізонний костел.

У 1699 році за умовами Карловицького договору Кам’янець-Подільський та Поділля були повернені Речі Посполитій. Фортеця втрачала свою основну військову функцію. Проте Окопи стали розвиватися економічно як місто. 1700 року Окопам було надане Магдебурське право.

Певні реставраційні роботи відбувалися 1870-74 роках. Польське товариство шанувальників старожитностей опікувалося у 1905 році надбрамними укріплення форту.

До нашого часу збереглися дві прямокутні двох'ярусні надбрамні башти (Кам'янецька та Львівська) з гарматними бійницями на другому ярусі, в хащах можна віднайти напівзруйновану дозорну вежу, що колись височіла над Збручем, вже ледь помітну система земляних бастіонів поблизу брам

Відстань між брамами складає 480 м. Ці брами розташовані біля дороги. Побудовані вони з пісковика та вапняка. В плані прямокутні. Розміри Кам'янецької брами становлять в довжину 12,3 м, в ширину 8 м, Львівської — 10,4 м та 8,5 м відповідно. Висота обох брам приблизно має 7,5 м. Брами двоярусні, перший ярус має наскрізний арковий проїзд, другий складався з кількох приміщень, які були пристосовані для оборони.

Так Зигмунт Красінський описує цілком реальну фортецю в останній частині своєї романтичній драмі "Небожествена комедія", де головний герой твору - Чоловік приєднується до останнього оплоту аристократів — Окопів Святої Трійці. Обраний ватажком, він захищає фортецю до останнього. Він гине, стрибнувши у прірву після падіння фортеці.

А ось такою з твору її побачив польський художник Józef Marszewski.

Навесні, а саме у березні 1769 року, після 12 тижневої оборони проти російських військ, фортеця пала, а останні польські повстанці віднайшли притулок в костелі, де до останнього свого подиху тримали оборону. Будівлю храму було пошкоджено під час бойових зіткнень.

У 1903 році храм реставрували. У 1939 році костел закрили. Тривалий час споруду використовували як склад та сховище, поки недбалість не довела пам’ятку до руйнації. Останні роки костел стояв руїною. Але нарешті згадали за страшний стан пам’ятки архітектури місцевого значення. У 2013 році почалася реставрація, правда, за кошти Міністерства культури Польщі та пожертви місцевих римо-католиків, отже святиню оновили і освятили наново у 2014 році. Тепер це діючий храм, де служать дієцезіальні священники Кам'янець-Подільської єпархії.

До реставрації, на підлозі храму-руїни можна було побачити стару биту плитки, яка колись служила підлогою, а на стінах та склепінні залишки розписів