Історична довідка про Золотий Потік. Що подивитися в Золотому Потоці
Архітектурні та історичні памятки Золотоку Потоку
- замок
- костел (1634 р.)
- церква Святої Трійці (1897 р.)
- палац Ґнєвошів (1840 р.)
- кляштор оо. домініканців (нині дитячий садок)
За 19 км на південь від районного центру Бучач розташувалося невелике, але дуже старовинне містечко Золотий Потік.
В період 1388-1570 рр. Золотий Потік, тоді село, мав іншу назву - Загайпілля чи Загайполе.
Завдяки новому власнику - воєводі брацлавському Стефану Потоцькому село змінило назву на Золотий Потік. А легенда про походження назви лишається легендою: коли турки обложили фортецю, через деякий час в місті закінчилася вода. Тоді воїни почали копати колодязь і натрапили на джерело, яке дало сили захисникам побороти ворогів.
У 1601 р. король Сигізмунд III Ваза на прохання власника надає статус міста.
За описом Ульріха фон Вердума дізнаємося, що у місті був замок оточений кам'яним муром і укріплений чотирма вежами, що був побудований на південному боці. Також на той час існували римо-католицька церква, православна та синагога.
Починаючи з другої половини XVIII ст., Золотий Потік часто змінює власників: Ольшевські (він зводить палац), Ян Стоєвський, Ізраєль Фрідман. У 1875 році маєток купив Влодзімєж Іполіт Ґнєвош. Його родина володіла цими землями до 1939 р.
Палац
У 1839-40 рр. при нових власника Ольшевських будується одноповерховий палац за проєктом італійського архітектора. Для його зведення розібрали частину мурів замку. Палац зведений на високому цоколі, який мав пивниці. Головний вхід прикрашають парадні сходи, які вели на терасу прикрашену колонами. Поруч палацу розбили парк. Від якого лишилася певно лише липова алея.
Потім маєтком володів Ян Стоєвськмй, який свого часу продав його хасидському цадику з Садгори Ізраелю Фрідману.
У 1875 році палац придбав шляхтич Влодзімєж Гнєвош
Як видно зі старої світлини палац був дуже гарним. Спотворила його радянська влада позбавивши пам’ятку помпезного вигляду, знищивши оздоблення, та одягнувши в совковий стандартний «сірий одяг».
Нині пам’ятку відновили.
Коли я була у Золотому Потоці в 2017 році, у палаці все ще тривала реконструкція. Але нещодавно вона завершилася. Тож мої фотографії неактуальні, але вони - вже історія з життя палацу.
Тепер в будівлі розміщено Центр позашкільної роботи з учнівською молоддю
Актуальні фотографії як виглядає тепер палац у жовтні 2023 році надіслав пан Олександр з Дніпра. Реставрація палацу завершилася.
Костел
Колишній домініканський костел Костел Різдва Пречистої Діви Марії і святого Стефана першого мученика - пам'ятка архітектури місцевого значення - був фундований 1634 року подружжям Потоцьких – Стефаном та Марією Могилянкою. Портрет фундатора храму був розміщений при вході. З лівого боку від вівтаря латиною зроблений напис представляв дієцезію* костелу, а з правого – розміщався образ «Потреба віденська». Костел у 1774-му постраждав від пожежі. Також полум’я пожежі у 1908 році пошкодило будівлю храму . *дієцезія – церковно-адміністративна одиниця Католицької церкви, яку, за звичаєм, очолює єпископ.
У крипті храму були поховані: фундатор Стефан, Якуб (староста генеральний подільський) і Ян Потоцькі. З опису 1646 року можемо дізнатися як виглядав надгробок дідича міста Стефана Потоцького: саркофаг був оздоблений срібними свічниками, біля нього висіла хоругва надгробна зі срібними оздобами.
Александер Чоловський та Богдан Януш вважали костел цікавою пам'яткою готики XVII ст.
Костел однонавний, нава трипряслова. З боків нави є дві каплиці: ліва — Розп'яття Христового, права — святого Домініка). Презбітерій повернений на південний захід, мурований з каменю, тинькований, двопресловий. Перед навою є масивна, квадратна в плані вежа, яка має крухту, на 2-му поверсі приміщення на запліччі хору музичного. В північно-східному куті, поміж вежею та навою, є циліндрична сходова клітка, що веде на вежу і стрих. З правого боку презбітерію просторе прямокутне захристя, яке складається з двох приміщень, із невеликим передсінком з північного заходу. Стіни нави, презбітерію без артикуляції. Розписи костелу виконані кимось із братів Строїнських — Марціном чи Станіславом
Церква Святої Трійці
