Скала Подільська

Скала-над-Збручем

Sightseeing. Цікаві місця Перелік архітектурних пам'яток Скали-Подільскої

  • Замок (в руїні), 1518 — XVIII ст. , включає замковий палац - середина XVIII ст. , порохову башту - XVI ст.
  • Костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії, 1719 р.
  • Синагога, нині житлова будівля, початок ХХ ст.
  • Церква Св. Миколая, 1882 р.
  • Маєток Голуховських та парк: палац, офіцина - будинок челяді, сторожка та брама, оранжерея, ХІХ ст.
  • Каплиця-гробівець Голуховських, кінець ХІХ ст.
  • Каплиця на старому польському цвинтарі
  • Каплиця,1937, на вул. Грушевського
  • Польський народний дім, 1882 р.

Sightseeing. Цікаві місця Перелік природних пам'яток, Скала-Подільська

  • Геологічна пам'ятка природи місцевого значення — «Відслонення силуру в Скалі-Подільській», біля замку
  • Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення — «Королівська криниця», розташована неподалік замку по вулиці Богдана Хмельницького. Над джерелом питної води встановлено статую Божої Матері. Назва походить від легенди, що джерело побачив король Данило, за наказом якого на основі джерела була його воїнами викопана криниця., так і впродовж восьми століть памятка носить назву Королівська криниця.
  • Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення — «Вікові дуби». Чотири дуба, выком понад 200 років, діаметр зрізу сягає понад 115 см.

Замок в Скалі-Подільській

Романтичні руїни замку на жаль з кожним роком він поступово руйнується, але тепер не від кровопролитні воєн, а від людської жадібності. Люди приходять сюди відпочити, але не тільки помилуватися природою та камінням, а і розвести вогнище, зробити шашличок. Інколи думаєш, краще б усі замки були на високій горі, далеко від населених пунктів. Але і це не допоможе, як наприклад сталося з Червоногородським замком. Хоча Скальському замку пощастило більше ніж розташованим на горі Бучачцькому або Кременецькому.

Оборонні укріплення в Скалі існували з давньоруських часів, прикордонно-оборонну естафету приймають князі Коріатовичі, які у 1311 році будують новий замок, а далі - по черзі всі власники та старости Скали впродовж багатьох століть укріплюють скальську твердиню. Повністю мурованою фортеця стає під час володіння Скалою Станіслава Лянцкоронського, а саме з 1520 року. Він відбудовує замок пошкоджений ворогів, збільшує кількість гармат. Так як замок був серцем міста, головним його захисником, то на відбудові замку працювали не тільки селяни, але привілейовані мешканці.


Зображення замку зустрічається на міській печатці з 1531р. Стіни фортеці бачили багато вояк різного роду і волохи, і турки, й татари, штурмували фортецю і війська запорізьких козаків під керівництвом Максима Кривоноса (1648 р.), а потім й Богдана Хмельницького, а також і російські війська (1655 р.), а також семигородська армія князя Ракоці (1657 р.).

За люстрацією 1665 року, відомо, що «замок, побудований на скелі і обведений стінами, прийшов до повного занепаду». Після такого опису міста та фортеці, Скала получає звільнення від податків на 12 років. Турки, які захопили Поділля наприкінці XVII ст., отримали замок вже у вигляді руїн, до речі, існуючу на той час на території замку церкву турки переробили на мечеть.

1765 року скальський староста Адам Тарло на місці напівзруйнованого фортечного житлового будинку вирішує побудувати величний палац з дуже великими підвалами. На цю справу було зібрано 45,4 тис. золотих з мешканців Скали та ближніх сіл. Адам Тарло також проводить ремонт мурів та вежі. Але через декілька років блискавка попала в палац, зайнялася пожежа, все було знищено вогнем. Більше він не відбудовувався. В ХІХ ст. територія фортеці ще служила своїм мешканцям, так в будинку, якій був розташований на території фортеці в 1866 році відкрито чотирикласну школу. В ній викладали три вчителі та парох.

Порівнюючи старі світлини і сучасний стан скальського замку, з сумом помічаємо, що замок поступово руйнується. Що зберіглося від замкового комплексу в Скалі-Подільській: порохова вежа, ще дві майже зруйновані вежі, мур, рештки палацу (зверніть увагу на кам'яне різьблення - орнамент над "вікнами" та "дверима").

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії

Костел був побудований 1719 року на кошти тодішнього власника Скали - Валентина Межеєвського (Walenty Kazimierz Mierzejewski). Костел зведений в готичному стилі, як назвав український мистецтвознавець і архітектор Григорій Логвін – «останнє відлуння готики в Україні». Храм в плані має рівносторонній хрест, до якого прибудована вежа. Останній ярус вежі та її шпиль були прибудовані у ХІХ ст. Центральний вхід прикрашає портал, над яким розміщено герби фундаторів. До початку 90-их портал було замуровано.

У 1852 році костел реставрували та перебудували: так було знесено баню над вівтарем, а вежу над входом було надбудовано і завершено гострим шпилем. В цей же рік в вежі було встановлено годинник.

Костел був обнесений оборонними мурами зі стрільницями та чотирма баштами по кутах. Частину веж та мур знесли у 1945р, другу частину у 1975-1980рр. Не так давно наприкінці 2010-их рр. мури та вежі почали відновлювати.

Після другої світової війни використовували приміщення храму під склади та електростанцію, яка так і не запрацювала. Ще у 1990 році костел виглядав пошарпаним і облізлим, але все ж таки з дахом. ОРигінальні рештки муру та руїни башти, які уціліли, розташовані на північному боці від костелу.

На костелі таблиця з присвятою до 100-ччя Адама Міцкевича.

Костел повернули вірянам лише у 90-их , так у жовтні 1991 року було здійснено першу за стільки років месу, а освятили храм у січні 1992 року.

Маєток Голуховьских

На великій території у ХІХ ст. зводився великий маєток родини Голуховських з парком. В центрі розміщався палац, було багато господарських будівель, флігелі, стайні, оранжереї. Під час першої світової війни маєток зазнав пожеж та руйнувань. Останній власник Скали - Агенор-Марія Голуховський лишив місто у 1939 році. За радянські часи палац було розібрано. А на території влаштовано базу Збруч. Палацовий флігель використовується як лікарня. Парк займає територію 26га, на якій ростуть різні рідкісні дерева та кущі. В парку росте і найдавніше дерево Скали - 500річна липа - визначна памятка природи.

Історична довідка

Місто Скала утворилося на місці давньоруського городища, яке мало форпост, обнесений кам'яним муром та земляним валом з частоколом. На сьогодні зберіглася легенда про зупинку в Скалі Данилом Галицьким свого війська. Восени 1245 року до короля Данила звернулися ординці з вимогою віддати їм Галич, на що він відповів "Не дам полуотчини своєї, сам до Батиєва поїду". Вирушив він в дорогу 25 жовтня. По дорозі до Орди, зупинився він з військом біля Скали на узліссі біля джерельної кринички. За час кількаденного перебування воїни почистили криницю, обклали її бережки камінням. З того часу до нині вода в криничці холодна і чиста. Народ назвав її "Королівською", а місцевість має назву "Королівка".

Згодом на місці дозорного посту було збудовано фортецю. Ця давньоруська фортеця була зруйнована ордами Борундая у 1256р. Після завоювання Поділля Польщею, у 1331 р. король Казимир Великий дарує Скалу шляхтичу Кзоїобродському, він відбудовує скальську фортецю. Довгий час Поділля було центром кровопролитних війн між русичами, поляками, татаро-монголами. У 1362 р. литовський князь Ольгерд пішов проти Орди, завоювавши Поділля, він дарує його своїм племінникам: Юрію, Олександру та Костянтину Коріатовичам. Князі буквально піднімають з попелу міста та села, вони по всьому Поділлю зводять на рештках давніх фортець нові, не минає така участь і Скалу. Він значно розширив та укріпив фортецю, побудував декілька будинків та звів православну церкву.

У 1392 році великим литовським князем стає Вітовт, він збирає військо і йде на Поділля проти Федора Коріятовича. Під Брацлавом відбувається рішуча битва, в результаті якої Поділля переходить до рук Вітовта.

Скала і низка міст були віддані польським королем Владиславом ІІ (він же до цього литовський князь Ягайло, що у 1385 р. уклали польсько-литовську унію) краківському воєводі Спиткові з Мельштина на зміцнення цих прикордонних пунктів. З документальних джерел дізнаємося, що за половину Поділля, яку Вітовт відпустив Владиславові Ягайло, заплатив за короля Спитко, а саме 40 тис. золотих. Разом зі Скалою йому було надано в оренду Кам'янець, Смотрич та Червоногород. Спитко був завзятим військовим, відомий своєю фортифікаційною діяльністю та походами проти татар, своєю діяльністю та військовою вдачею він викликав побоювання щодо можливості незалежності Поділля від Польщі у самого короля Ягайла. 1399 року в битві з татарами на Ворсклі Спитко загинув, його землі викупив Ягайло. А в 1404 році землі разом з іншими Подільськими перейшли до Вітовта за умови, що після смерті Вітовта всі ці землі перейдуть під володіння Польщі. З 1412 року по 1447 рік старостою в Скалі був Сціборг Комарнік. Після смерті Вітовта (1430 р.) його намісником був православний литовець Довгер Дедогольдович, що заважало планам католицької церкви. В результаті зговору було вбито Довгера, міста Скала, Смотрич, Камянець та Червоногород переходять у власність князів Бучачських. Литовський князь Свидригайло виступає з військом проти шляхти, на його шляху були зруйновані замки Вінниці, Брацслава, Скали, Червоногороду та інш.

1434 року Поділля знову переходить під владу Польщі і стає п’ятнадцятим польським воєводством. В 1443 Скала стає центром повіту Кам'янецького староства. Його старостою його був Янош Кірдейович. Потім старостою став Микола Внучек. Скалі було королем постановлено надати привілей на одержання мита. Зберіглася історична назва в Скалі - "Рогатка" де збирали мито, згідно привілею збиралося з возу 5 динарів, якщо товари були місцевого виробу, то по чотири.

В 1485 р. місто та фортеця були зруйновані ордами хана Менглі-Гірея. Знову Скала звільняється королем на 5 років від податків.

За описом 1494 року при замку був фільварок, в місті була руська православна церква з одним священиком. У 1497 році на місто напали турки, після чого Скала отримала звільнення від податків на вісім років. Зазнавши нового нападу Скала звільняється на «15 років від сплати данини». В 1500 році власником Скали та околиць стає Миколай Жолкевський, після його смерті все переходить до його брата Станіслава. Але знову Скала спустошена нападами татар (1510 р.) та волохів (1515 р.). Для відновлення нормального життя Скалі знову надаються привілеї, місто звільняється від податків та 27 лютого 1518р. надається магдебурзьке право.

Місто відбудовується кам'янецьким каштеляном та воєводою Подільським Станіславом Лянцкоронським, якому надав Скалу польський король Сигізмунд у довічне володіння . Через рік містечко пережило велике розорення, та було майже спалено. Наступного року був побудований новий замок, який став головною опорою та захистом для міста, яке налічувало на той час 232 будинки.

У 1539 pоці орди татар напали на Скалу, пограбували місто, захопили і зруйнували фортецю. Голод та хвороби панували над мешканцями, але вони знову відбудовують фортечні укріплення міста. Розвитку міста сприяло те, що через Скалу проходив торгівельний шлях, а також місто у 1542 р. отримує право на проведення чотирьох ярмарок на рік, а ще через п'ять років Сигізмунд І надає місту право брати мито з купців так званий "побір постового".

Грамотою від 31 березня 1552 року король Сигізмунд І дарує Скалу Героніму Лянцкоронському та його дружині Анні в довічне користування.

В 1615 р. турки виступають на Поділля. На поміч скальській фортеці прибуває Стансілав Любомирський, який зраджує скальських воїнів, ховаючи своє військо в лісі. Скала знову спалена, замок знову зруйнований. Під час польсько-турецьких баталій, замок в Скалі був в тилу, але скориставшись воєнною ситуацією молдавський господар Олександр захопив Скалу, але його було витіснено польською армією. В XVII столітті Скала стає торгово-ремісницьким центром, ремісники були об'єднанні в цехи, були ковалі, мечники, майстри по шкірі, ювеліри, гончари.

В серпні 1648 році запорожці на чолі з Максимом Кривоносом підійшли до стін Скальської фортеці, ворота було відчинено, фортецю взято без зусиль. Через рік знову запорожці були під стінами фортеці, яка в разі штурму була сильно пошкоджена. Скала знову побачили запорожців на цей раз разом з російськими полками у 1655 р. Захопивши твердиню в Скалі, війська Хмельницького та Ромадановському пішли на Чортків. У 1657р Скала на малий час була захоплена Семиградським князем Єжи ІІ Ракоча. Після його відступу місто та околиці були сильно пограбовані, а землі ці собі потім присвоїв Микола Осолінський. У 1660р Лянцкоронський відібрав у Миколи Скальську фортецю . За люстрацією 1665 року, відомо, що «замок, побудований на скелі і обведений стінами, прийшов до повного занепаду». Після такого опису міста та фортеці, Скала получає звільнення від податків на 12 років. Турки, які захопили поділля наприкінці XVII ст., отримали замок вже у вигляді руїн. Існуючу на той час на території замку церкву турки переробили на мечеть, в місті зберіглася лише православна церква. Після турків Лянцкоронські повернули собі володіння, в тому числі і Скалу. Останнім власником Скали з родини Лянцкоронських був Микола.

Потім Скала стає власністю Валентина Межеєвського, який зводить у місті римо-католицьку церкву.

В 1717 році була побудована дерев'яна, вкрита гонтою, церква Преподобної Діви Марії. При церкві було чотири дзвони (не збереглася). В 1720 р. було зведено греко-католицьку церкву Вознесіння (згоріла у 1796р).

В 1753 р. старостою Скали стає Адам Тарло. На місці напівзруйнованого фортечного житлового будинку Тарло вирішує побудувати палац. Було зібрано з мешканців Скали та ближніх сіл 45,4 тис. золотих. Палац був побудований у 1756 р. Після розподілу Польщі, Галичина переходить до Австрії, а власниками Скали лишається родина Тарло, а саме Флоріан.

Наказом від цісаря 1785 р., Скалу переведено в ряд містечок, відкривається школа, закриваються та знищуються цвинтарі біля храмів і створюється нове кладовище (суч. старий цвинтар міста). Скала переходить у власність графині Коссаковський, потім у 1803 у зв'язку зі смертю бездітної Грабіни Коссаковської Скала переходить Голуховському.

В 1840 р. власник скали Войцех-Станіслав граф Голуховський лишає згадку про себе - він споруджує обеліск в пам'ять Турецького панування. Під обеліском закопав в кам'яній гільзі скріплений по обох кінцях мідними обручами сувої пергаменту. В одному з них описана родословна графа, пам'ятка про Скалу. На другому пергаменті було зображення гербів його роду та роду його дружини, малюнок зруйнованої фортеці, Скали, в центрі якої посеред парку зображений графський палац та будівлі фільварку. В гільзу також поклали портрети графа та його дружини Марії-Кароліни з роду Баворських. Обеліск був знищений у 1976р.

На честь скасування панщини у 1848 р. в Скалі було встановлено кам'яний хрест. Щоб якось зберегти цей час під час радянської влади, мешканці перенесли його до церкви, а з 1990р. цей хрест стоїть на повороті на об'їзну дорогу, на початку Старої Скали.

В будинку, якій розташований був на території фортеці в 1866 році відкрито чотирикласну школу. В ній викладали три вчителі та парох.

1880 проживало вже 6154 чоловік (більш ніж 50% були євреї)

В період першої світової війни Скала стала прифронтовим районом, тому населення було евакуйоване в с. Ланівці та с. Біложницю

У 1919 році Скалу відвідав і виступив там з промовою Семен Петлюра. В 1939 році Західна Україна входить до складу СРСР, і 1940 року Скала була перейменована на Скалу-Подільську, цього ж року було створено однойменний район, який проіснував до 1959 р.

В Скалі-Подільській знімалися фрагменти до кінофільмів “Стара фортеця”, “Комісари”, “Діти підземелля”.

Цікава карта з памятками тут

Каплиця-усипальниця Голуховських

Некрополі в Скалі-Подільській

Багато що про місто можуть розказати і некрополі. Старовинні про них або піклуються, або про них забувають і чагарники поглинають їх. В Скалі-Подільській є два старовинних цвинтарі. Юдейський та польській, який настільки влітку 2023 року заріс, що неможливо розглянути не те щоб скульптури, а й навіть напівзруйновану капличку, все дуже поросло.

Загадкова будівля в Скалі-Подільський. "Замок з привидами"

Цю помпезну будівлю з купою башточок зі шпилями, балкончиків та терас, оздобленими віконечками та дверима деякі мандрівники плутають з палацом, називають його замком. Насправді, оцей скалівський Діснейленд, що насправді міг стати подільським центром розваг, всього лише перебудована з радянської будівлі, в якій свого часу містилася чи заводська їдальня чи це якась взагалі адміністративна. Друге життя сірій буденній споруді вирішив надати один бізнесмен. Навряд, він був місцевим, тому що споруджувати на основі радянської будівлі , що розташована в промисловій зоні Скалі - це велика помилка, поруч і два заводи, і кар'єр, й найнеприємніше - сміттєзвалище. Відпочинок в готелі-замку передбачався ще той. Але тут тепер гостюють хіба що привиди, тому що будівництво та облаштування території так і не було завершено.

Мітки: Тернопільська область, замки, фортифікаційні споруди, костели, костели, кірхи та реформаторські храми, маєтки, каплиці, церкви,