Ягільницький замок
За наказом коронного гетьмана Станіслава Лянцкоронського в селі Ягільниця у 1630 році звели потужний замок. Фортеця належала до найкращих і найміцніших на Поділлі.
З часом замок перебудовувався та змінювався, так частину споруд добудовано у XVIII–XIX століттях, а у ХХ ст. зведено на території зведено ще одну будівлю
У XIX ст. австрійська влада облаштувала у замку тютюнову фабрику. За часів радянської влади тут діяв тютюново-ферментаційний завод. На початку 90-их збанкрутілий завод викупив російській підприємець. Але щось не склалося і будівлі лишилися просто під замком. 2007 року росіянин вирішив продати замок, але на заваді став скандал, що позбуваються будівлі без “погодження відповідного органу охорони культурної спадщини”, як того вимагав закон Про охорону культурної спадщини. Врешті всі документи були оформлені і власником замку стала чернівецька фірма. Були добрі плани перетворити частину замку на туристичну атракцію, навіть розпочатий ремонт. Але замок як стояв неприступним для туриста так на 2016 рік й лишався .
Завдяки тому, що замок завжди "мав господаря", то це один з найліпше збережених твердинь Тернопілля.
Як зазначає краєзнавець Дмитро Полюхович у своїй статті "Тут теж минало дитинство Провідника" "Ягільницький замок – один із “найціліших” на Тернопіллі і за ступенем збереженості може цілком конкурувати зі Збаразьким. Але як туристичний об'єкт він майже невідомий. Передовсім з причини, що “чужі тут не ходять”, і пересічний мандрівник може повитріщатися на цю споруду лише ззовні. Досередини ж – зась!"
І насправді, це міг би бути досить гарний туристичний об'єкт.
