Що цікавого в Андрушівці?
Руїни палацу графа Тишкевича над сільським ставком.
Андрушівка - село в Україні, в Погребищенському районі Вінницької області.
Автобус ходить сюди доволі рідко, а машиною їхати шкода – розбита давня бруківка дуже псує машини. Можливо саме віддаленість від траси і визначила долю палацу графа Тишкевича і розв’язала руки керівництву села. Сьогодні - це вже руїна, з купою сміття в середині. Але допитливому мандрівникові відвідати руїни палацу буде цікаво.
Палац Якубовських - Тишковичів в Андрушівці
Побудований палац (західна частина від теперішнього) Михаїлом Якубовським та його сином Фортунатом у 1780р. Спочатку палац був симетричним з більш високою будівлею в центрі і двома меншими крилами по боках.
Онучка Фортуната - Олена у 17 років вийшла заміж за 21 річного графа Станислава Тадеуша Ярослава Тишкевича. Так з 1842 року молода родина Тишкевичів осіла в Андрушівці. В них народилося три сини: Генрік (1847-1917), Бенедикт (1849-1939) и Михайло (1857-1930). Генрік одружився з Терезою Собанською і переїхав жити до своєї дружини у сусідні Спичинці, де відновив старий садибний будинок (Там дуже гарний палацик!). Другий син одружився з принцесою Марією Любомирський (1860–1942). Молоді лишилися в Андрушівці, побудували собі великий будинок з великим садом біля озера в частині села, яку називали Зелена. Їх будинок під час громадянської війни був повністю знищений. Також в Бенедикта була садиба в Бердичеві та будинок в Києві.
Палац в стилі класицизму, асиметричної форми, основні об’єми східної старої частини палацу розділені пілястрами іонічного ордеру, на рівні другого поверху зроблені декоративні ніші з наличниками.
Чотиритомник «ПМА УРСР»
Родовий маєток в Андрушівці перейшов до молодшого сина Михайла, хоча 1\3 належала іншим двом братам. Загальна площа маєтку складала 920 га. Михайло був одружений з Софією Хельмицькою. Вони мали двох синів - Ежі (народився в Андрушівці, помер у Познані) та Станіслав (він став єзуїтом та провів більшу частину життя у Ватикані )
Після того, як маєток опинився в власності Михайла, палац почали реставрувати. Він прибудував до східного боку старого будинку дві нові частини, переніс головний вхід зі старої частини до нової. В старій частині була сформовано овальна зала. Неподалік від овальної зали розташована була більярдна. А з протилежного боку від зали - їдальня, гостинна та спальня.
Палац справляв гарне враження: він мальовничо вписувався в парк навколо нього, а з балконів палацу відкривалися гарні краєвиди на парк та озеро.
Тишковичі в Андрушівському палаці зібрали бібліотеку з багатьма рідкісними книгами, тут зберігалася йі велика колекція витворів мистецтва відомих художників, таких, як Станіслав Виткевич, Леопольд Горовиць, Адам Бадовський, Джуліан Фалат, а також Йозеф Панкієвич. Стіни прикрашали картини представників роду Тишкевичів. Останній власник Михаїл Тишкевич опікувався всією цією спадщиною, але під час революції виїхав до Польщі.
Палац ще шість років потому (на початку ХХІ ст.) був з дахом, були вікна та стіни. За короткий час керівництво села приймає рішення про те, що потрібно на … користь колгоспу зняти дах з палацу, який до речі, охороняється законом України, і внесено до реєстру державних архітектурних пам’яток. Влада села показала «гідний» приклад мешканцям села, які поквапилися і будівлю почали ледь не по цеглинці розбирати. Палац не має вже багатьох стін, а у людей зникла й совість, й страху за заповідь «Не вкради». Кожну п’ятницю неподалік від старому маєтку збираються торгаші та мешканці села – базарний день. Сміття, купа сміття після кожного такого дня лишається під архітектурною пам’яткою, яка могла викликати приток туристів хоч якось впливати на економіку села.
Назавжди загублені гобелени з великої зали, важко в руїнах зрозуміти де саме знаходилася більярдна.
Дивно, що й революцію, громадянську війну будівля палацу пережила . В ній потім від колгоспу зберігалося зерно. Друга світова війна теж пошкодувала палац, а в 60-ті рр. тут розміщувалися адміністративні приміщення колгоспу, аж поки не побудували нові.
Дерев’яна Церква (не збереглася)
Одним з жахливих факторів людської тупості було зруйнування старовинної дерев’яної (!) церкви 1719 року. Нещадні до релігії 30-ті рр. минулого століття пощадили будівлю церкви Різдва Богородиці, хоча приход був зачинений. В радянські часи колишня церква була клубом. Можливо церква довго ще помирала кинута напризволяще, якби не у 2005 році церква була зруйнована за наказом священика з сусіднього села Плисків. Що керувало почуттями та думками цієї людини, сказати важко, тим більш ще важче, пояснити цей вчинок з позиції церковнослужбовця, коли по країні відновлюються старі та будуються нові храми.
Фото нижче, я знайшла в GoogleMaps Раніше їх було більше. Вони зникають. Щоб хоч якось зберегти копіюю сюди. Автора вказую.
Замок в Андрушівці
А що ще було в Андрушівці?
Михайло Тишкевич побудував в Андрушівці цукровий завод, який був розташований у західній частині села. Він, ймовірно, не зберігся.
Де поїсти в Андрушівці
Невідомо. Туристична інфраструктура села відсутня
Де зупинитися в Андрушівці
Ані готелів ані зелених садиб у вінницькій Андрушівці не передбачено.
Як доїхати до Андрушівки
На 2008 рік дорога на Андрушівку була кам'яною. Це не зовсім не панська бруківка, а звичайне гостре каміння, та ще й траплялися ями. Можливо, щось в цьому світі й замінилося на найкраще? Доїхати можна навіть легковою машиною, але обережно та повільно
