Бар

Райцентровому місту Бар, що на заході Вінницької області, є чим пишатися, і костел, і церква, і монастир, і навіть пару камінців від величного замку лишилося

Історична довідка Історична довідка

На високому правому березі ріки Рів декілька століть тому існувало однойменне укріплене поселення. І0 хоча перша згадка про місто Рів датується 1425р, поселення існували тут з прадавніх часів. В 1425р місто Рів було знищено татарами, воно як раз лежало на Кучманському шлях, Старосту Рея разом з родиною було забрано в полон, замок було зруйновано. Деякі мешканці знайшли притулок в Зінькові, але потім повернулися назад в вже засноване місто Бар. Дружина Сигізмунда І, королева Бона Сфорці стала власницею цих земель. Тут було звела нову фортецю і а місто королева Бона назвала  Баром, на честь свого княжого володіння в Італії Барі. Більш розгорнута історія вкінці сторінки

 

 

Костел Святої Анни

49.071801, 27.670061Точні координати на карті Google 

Витонченої краси храм вважається архітектурною перлиною Бару. 

Костел був побудований домініканцями в 1811 році в стилі неоготики, перебудований в  1908 р.

 

 

Замок

49.073228, 27.669085Точні координати на карті Google 

 

У 1656 році турецький мандрівник Евлія Челебі фіксує в своєму щоденнику:

«Кам'яний Бар - справді могутня фортеця. Вона набагато краща за інші польські фортеці, має арсенал і гармати »

У 1671 році Ульріх фон Вердум писав в нотатках:

«На півночі міста височиться замок, оточений грубими мурами, з чотирма мурованими баштами, між ними веде брама до міста." »

Дослідник подільської землі Сіцінський Юхим Йосипович  у своїй праці «Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVIIст.» описує замок вже так: «На місці ставу сіножаті та городи. На краю міста руїни замку, рештки мурів, що оточували замок. Заввишки мури 6-7 м, на висоті 5-6 м йде гзимс, а над ним бійниці. Башт до нашого часу не збереглося».

 

 

Літографія Наполеона Орди

Новий замок, після замку Рова, було зведено на новому місці. Барський староста Альберт Старжеховський вважав, що попереднє місце – старого замку, не враховуючи його високе розташування, недобре, бо нічим не було закрите. Нове місце для замку напроти - було на протилежному боці річки, відділеною від Кучманського шляху низиною, заслону було збільшено греблею на річці, що утворило став, який оточував місто з 3 боків.

Спочатку замок був здебільшого дерев'яний. Стіни й будинки були збудовані з дубових зрубів. Дерева, як матеріалу, в цій місцевості було вдосталь. Стіни були подвійні - між ними засипалася земля. Замок мав 5 дерев’яних двоповерхових башт, головна башта містила браму, над нею була зроблена каплиця, яку увінчував вгорі дзвін. на башті була мідна табличка з надписом на латині про те, як дбає та піклується Бона Сфорца про Бар та його замок. Інша башта теж містила браму - тільки меншу, вона пов'язувала замок з містом. Перед в’їздом до замку був бастіон з дубових брусів з двома баштами.

 

Замок та місто захищав викопаний за периметром рів, заповнений водою зі ставу. За статистичними відомостями опису замку, на 1552 рік місто було добре забезпечене зброєю, 4 великих и три малих мідних гармат в замку містом було 21 мідна гармата, 66 гаківниць, 60 аркебузів, куль 11357.

Якщо в 1552 замок був напівдерев’яний то вже в 17 ст він був повністю мурований. В плані квадратний, на рогах його були бастіони чи башти, які задалеко відступали від периметру мурів і висовувалися по діагоналі. Але мало що збереглося вже на початок 20 ст. Дослідник подільскої землі Сіцинський пише:"на місці ставу сіножаті та городи. На краю міста руїни замку: рештки мурів, що оточували замок. Заввишки мури 6-7м, на висоті 5-6м йде гзимс,а над ним стрільниці. Башт до нашого часу не збереглося "

 

Сьогодні тут парк...

Про відродження замку, яке розпочалося  у 2019 році можна подивитися у наступному відео репортажі. Місцевий житель, історик Ігор Лозінський  ініціював археологічні дослідження замку. Було створено фонд «Барський замок. Відродження» Ігор розповідає, що все, що залишилося від Барського замку - лише кам’яні стіни різної висоти. Є ще бійниці, через які велася оборона.

Монастир Сестер Бенедиктинок

49.070810, 27.668409Точні координати на карті Google 

 

 Колишній монастир кармелітів Будувався доволі довго, завершення будівництва датується 1787р. До головної будівлі зліва прилягає двоповерховий камінний корпус. Після скасування кляштору будівлі перетворили на православний монастир. Тоді ж добудували дзвіницю

 

 

Собор Успіння Пресвятої Богородиці

49.071778, 27.670812Точні координати на карті Google 

 

 

Будинок Коцюбинського

49.071521, 27.669617Точні координати на карті Google  

вулиця Святого Миколая, 30

Тут три роки свого дитинства жив майбутній видатний український письменник Михайло Коцюбинський з родиною.  Цей будинок був зведений як невеличкий готель чи прибутковий будинок у 1870 році.

Після виїзду сім'ї Коцюбинських до Вінниці в будинку проживали вчителі жіночої гімназії. У 1967 році в приміщенні будівлі навітьвідкрили музей Михайла Коцюбинського. Але ремонтом споруди ніхто не займався, і вона швидко набула аварійного стану.
Останні років 10 мусолиться тема збереження памятки. Навіть збирали гроші, які потім витратили на створення дивного памятника Тарасу Шевченко. Навіть з міського бюджету виділялися кошти. Але... розкрали...

 

Історія міста Бар

На високому правому березі ріки Рів декілька століть тому існувало однойменне укріплене поселення. І0 хоча перша згадка про місто Рів датується 1425р, поселення існували тут з прадавніх часів. На цьому місці був розкопаний курган доби бронзи, також знайдені залишки давньоруського поселення X-XI ст. В 1425р місто Рів було знищено татарами, воно як раз лежало на Кучманському шляху.

 

Літописець Мартин Бєльський описав ці трагічні події: татарська орда, яка вторглась на Поділля, взяла приступом і розграбувала фортецю в Рові, що належала шляхтичу Стогніву Рею. Старосту Рея разом з родиною було забрано в полон, замок було зруйновано. Деякі мешканці знайшли притулок в Зінькові, але потім повернулися назад в вже засноване місто Бар.

Через півстоліття після знищення міста, замок був відбудований і переданий в управління воєводі Станіславу Одровонжу. В нього і придбала землі дружина Сигізмунда І, королева Бона Сфорці. Звела нову фортецю і назвала місто Баром, на честь свого княжого володіння в Італії.

Хоча існує інша версія походження назви міста: слово «бар» в старослов’янський мові означає заболочену місцевість, а містечко як раз було розташовано в такій місцевості.

Коло замку жила шляхта та люди, які переселилися з Польщі, подалі від замку жили корінні мешканці, а за річкою чемериси.

Пільговою грамотою від 24 листопада 1537 року королева звільняє всіх, хто поселився в Барі, від старостинських і королівських податків. Завдяки цьому Бар стає значним торгівельним і культурним містом, а Барський замок, який було зведено під керівництвом Альберта Старжеховського, - потужною фортецею, яка боронила місто від татарських нападів. Тоді ж місто отримує магдебурзьке право та герб з ініціалами королеви. В липні 1648 році місто і замок були взяті полковником Максимом Кривоносом за дві доби.

Про місто та ті події писав Вердум «колись це було багате і модне місто, а тепер воно майже спустошено».

В 1656 році турецький мандрівник Евлія Челебі фіксує в своєму щоденнику "Кам'яний Бар - справді могутня фортеця. Вона набагато краща за інші польські фортеці, має арсенал і гармати".

В 1671 р Вердум писав в нотатках: "На півночі міста височиться замок, оточений грубими мурами, з чотирма мурованими баштами, між ними веде брама до міста."

У 1672 році Бар був захоплений турецькою армією.

В другий половині XVII ст. Бар терпів воєнні події. В Бар переніс свою резиденцію коронний гетьман Станіслав Конецпольський. Він наказав звести мурований замок на дерев’яному. будівництвом замку зайнявся французький інженер Г. де Боплан.. А під керівництвом інженера-архітектора Кшиштофа Арцішевського зведено Арсенал.

В 1768р тут відбулася так звана Барська конфедерація. Під командуванням Кречетнікова російська армія взяла в червні того ж року форпост конфедератів. З тих пір замок став занепадати.

Після приєднання Правобережної України до Росії, Бар належав до Могилевського повіту Подільської губернії. Тут був цукровий та горілчаний заводи, гончарні.

Мітки: Вінницька область, церкви, замки, Костели, будинки, руїни, садиби