Бар - яскраве різномаїття
Перлина неоготики - барський костел, скромна за архітектурою старовинна церква, відроджений монастир, і найголовніше - рештки замку, який 2020року відкрив щось нове в своїй та історії міста! Стародавньому місту Бару, що розташоване на заході Вінницької області, й справді є чим пишатися
Історична довідка
Літописець Мартин Бєльський описав ці трагічні події: татарська орда, яка вторглась на Поділля, взяла приступом і розграбувала фортецю в Рові, що належала шляхтичу Стогніву Рею. Старосту Рея разом з родиною було забрано в полон, замок було зруйновано. Деякі мешканці знайшли притулок в Зінькові, але потім повернулися назад в вже засноване місто Бар.
Через півстоліття після знищення міста, замок був відбудований і переданий в управління воєводі Станіславу Одровонжу. В нього і придбала землі дружина Сигізмунда І, королева Бона Сфорці. Звела нову фортецю і назвала місто Баром, на честь свого княжого володіння в Італії.
Хоча існує інша версія походження назви міста: слово «бар» в старослов’янський мові означає заболочену місцевість, а містечко як раз було розташовано в такій місцевості.
Коло замку жила шляхта та люди, які переселилися з Польщі, подалі від замку жили корінні мешканці, а за річкою чемериси.
Пільговою грамотою від 24 листопада 1537 року королева звільняє всіх, хто поселився в Барі, від старостинських і королівських податків. Завдяки цьому Бар стає значним торгівельним і культурним містом, а Барський замок, який було зведено під керівництвом Альберта Старжеховського, - потужною фортецею, яка боронила місто від татарських нападів. Тоді ж місто отримує магдебурзьке право та герб з ініціалами королеви. В липні 1648 році місто і замок були взяті полковником Максимом Кривоносом за дві доби.
Про місто та ті події писав Вердум «колись це було багате і модне місто, а тепер воно майже спустошено».
В 1656 році турецький мандрівник Евлія Челебі фіксує в своєму щоденнику "Кам'яний Бар - справді могутня фортеця. Вона набагато краща за інші польські фортеці, має арсенал і гармати".
В 1671 р Вердум писав в нотатках: "На півночі міста височиться замок, оточений грубими мурами, з чотирма мурованими баштами, між ними веде брама до міста."
У 1672 році Бар був захоплений турецькою армією.
У другий половині XVII ст. Бар був у вирії воєнних подій. В Бар переніс свою резиденцію коронний гетьман Станіслав Конецпольський. Він наказав звести мурований замок на дерев’яному. будівництвом замку зайнявся французький інженер Г. де Боплан. А під керівництвом інженера-архітектора Кшиштофа Арцішевського зведено Арсенал.
1768 року тут відбулася так звана Барська конфедерація. Під командуванням Кречетнікова російська армія взяла в червні того ж року форпост конфедератів. З тих пір замок став занепадати.
Після приєднання Правобережної України до Росії, Бар належав до Могилевського повіту Подільської губернії. Тут був цукровий та горілчаний заводи, гончарні.
Замок
У 1656 році турецький мандрівник Евлія Челебі фіксує в своєму щоденнику:
«Кам'яний Бар - справді могутня фортеця. Вона набагато краща за інші польські фортеці, має арсенал і гармати »
У 1671 році Ульріх фон Вердум писав в нотатках:
«На півночі міста височиться замок, оточений грубими мурами, з чотирма мурованими баштами, між ними веде брама до міста." »
Дослідник подільської землі Сіцінський Юхим Йосипович у своїй праці «Оборонні замки Західного Поділля XIV-XVIIст.» описує замок вже так: «На місці ставу сіножаті та городи. На краю міста руїни замку, рештки мурів, що оточували замок. Заввишки мури 6-7 м, на висоті 5-6 м йде гзимс, а над ним бійниці. Башт до нашого часу не збереглося».
Новий замок, після замку Рова, було зведено на новому місці. Барський староста Альберт Старжеховський вважав, що попереднє місце – старого замку, не враховуючи його високе розташування, недобре, бо нічим не було закрите. Нове місце для замку напроти - було на протилежному боці річки, відділеною від Кучманського шляху низиною, заслону було збільшено греблею на річці, що утворило став, який оточував місто з 3 боків.
Спочатку замок був здебільшого дерев'яний. Стіни й будинки були збудовані з дубових зрубів. Дерева, як матеріалу, в цій місцевості було вдосталь. Стіни були подвійні - між ними засипалася земля. Замок мав 5 дерев’яних двоповерхових башт, головна башта містила браму, над нею була зроблена каплиця, яку увінчував вгорі дзвін. на башті була мідна табличка з надписом на латині про те, як дбає та піклується Бона Сфорца про Бар та його замок. Інша башта теж містила браму - тільки меншу, вона пов'язувала замок з містом. Перед в’їздом до замку був бастіон з дубових брусів з двома баштами.
Замок та місто захищав викопаний за периметром рів, заповнений водою зі ставу. За статистичними відомостями опису замку, на 1552 рік місто було добре забезпечене зброєю, 4 великих и три малих мідних гармат в замку містом було 21 мідна гармата, 66 гаківниць, 60 аркебузів, куль 11357.
Якщо в 1552 замок був напівдерев’яний то вже в 17 ст він був повністю мурований. В плані квадратний, на рогах його були бастіони чи башти, які задалеко відступали від периметру мурів і висовувалися по діагоналі. Але мало що збереглося вже на початок 20 ст. Дослідник подільскої землі Сіцинський пише:"на місці ставу сіножаті та городи. На краю міста руїни замку: рештки мурів, що оточували замок. Заввишки мури 6-7м, на висоті 5-6м йде гзимс,а над ним стрільниці. Башт до нашого часу не збереглося "
Сьогодні тут парк...
Реконструкцію – фото вище зробив Костянтин Іванішен ,викладач місцевого коледжу транспорту та будівництва.
Про відродження замку, яке розпочалося у 2019 році можна подивитися у наступному відео репортажі. Місцевий житель, історик Ігор Лозінський ініціював археологічні дослідження замку. Було створено фонд «Барський замок. Відродження» Ігор розповідає, що все, що залишилося від Барського замку - лише кам’яні стіни різної висоти. Є ще бійниці, через які велася оборона.
Костел Святої Анни
Витонченої краси храм вважається архітектурною перлиною Бару.
Костел був побудований домініканцями в 1811 році в стилі неоготики, перебудований в 1908 р.
Монастир Сестер Бенедиктинок
Будувався доволі довго, завершення будівництва датується 1787р. До головної будівлі зліва прилягає двоповерховий камінний корпус. Після скасування кляштору будівлі перетворили на православний монастир. Тоді ж добудували дзвіницю.
Зараз монастир потрохи відроджується . З 1992 року тут діє згромадження сестер бенедиктинок-місіонерок
Собор Успіння Пресвятої Богородиці
На вулиці святого Миколая неподалік від костелу розташована пам’ятка національного значення храм Успіня Пресвятої Богородиці. Зводився храм у середині XVIIIст.
В церкві зберігаються дві старовинні ікони: «Божої матері» та «Святителя Миколая».
Ікона Барської Богоматері вважається чудотворною. Вона внесена до реєстру національних святинь України. Ікону святителя Миколая, за легендою, привезла у Бар Бона Сфорца з італійського міста Барі.
Під час капітального ремонту 1851 року був змінений вигляд куполу, старий купол мав тріщину. В цей час побудовано трьохярусну дзвіницю.
Достеменно архітектор церкви невідомий. Однак існує версія, причетності до проекту Івана Григоровича-Барського
Будинок Коцюбинського
Адреса: вулиця Святого Миколая, 30
В цьому будинку три роки свого дитинства провів майбутній видатний український письменник Михайло Коцюбинський з родиною.
Цей будинок був зведений як невеличкий готель чи прибутковий будинок у 1870 році.
Після виїзду сім'ї Коцюбинських до Вінниці в будинку проживали вчителі жіночої гімназії. У 1967 році в приміщенні будівлі навіть відкрили музей Михайла Коцюбинського. Але ремонтом споруди ніхто не займався, і вона швидко набула аварійного стану.
Останні років 10 мусолиться тема збереження пам’ятки. Навіть збирали гроші, які потім витратили на створення дивного пам’ятника Тарасу Шевченко. Навіть з міського бюджету виділялися кошти. Але... розікрали...
