Браїлів

Sightseeing. Цікаві місця Що цікавого

Костел, палац фон Мекк, православний монастир, залишки синагоги, млин, старі будинки 

Браїлів - селище міського типу у Жмеринському районі Вінницької області.

Замок у Браїлові

Замок побудований в 1440. Багато зазнав руйнацій і перебудов (як ви вже встигли прочитати самі). Після турецької навали існувала заборона на реконструкцію замків. Тож руїни Браїловського рушилися доки їм не заволоділи магнати Потоцькі. Вони відбудували замок і так він простояв до 1790р. При замку існували потаємні підземні ходи. Один з них вів до костелу.

 

Санктуарій Ісуса Назаретського

49.106384, 28.163122Точні координати на карті Google 

 

Храм на брайлівському замчищі зводили в період 1852 – 1879 року як парафіяльний. Коли монастир скасували як католицький та там розташувався православні черниці, католики Браїлова залишилися без храму. Служби проводилися в невеликій каплиці на кладовищі. Весь час до влади поступали прохання про дозвіл звести новий храм для католиків. Нарешті, 1850 року воно було отримане. Ніби на задоволення  прохання вплинув сам Петро Чайковський. Новий храм – непомірно великий, вражає своїм архітектурним рішенням. Ті, хто вперше бачать його, проводять паралелі з ратушею. Великі вікна, плаский дах, дзвіниця має округлий купол.

Тисячі паломників їхали у Браїлів до чудотворної статуї Ісуса Браїлівського за зціленням та молитвою.  Коли у 30-их рр. ХХ ст. костел закрили, статуя зникла – її винесли з храму і сліди губляться. Нині в храмі копія святині, освячена 1999 року.

З 1961 року парафіяльний костел закрили, а будівлю храму почали використовувати під цех з виробництва горілчаних виробів. З 1990 року костел повернуто католицькій громаді Браїлова, здійснено ремонтні роботи. Більш детально про костел можна дізнатися на відповідній сторінці Римокатолицької Церкви в Україні 

 

Свято Троїцький монастир

49.106597, 28.167235Точні координати на карті Google 

 

 

Визначна пам’ятка архітектури в Браїлові.

В 1740 р. Францішек Потоцький розпочав будувати костел, а завершив Станіслав Потоцький. Браїловський монастир має типову композицію: костел і приєднаний до нього з боку хору корпус келій. Однак костел має вигляд дещо нетрадиційний. З північної сторони при вході здіймається дзвіниця, що своєю багатою пластикою і великими нішами, швидше нагадує пишну палацову башту в стилі бароко. В склепінчастих перекриттях зроблено овальні ніші - дзвони тут звучали по-особливому. В прозорому малюнку кованих поручнів другого ярусу дзвіниці центральне місце займає зображення хреста з сьома промінями під короною - гербу Потоцьких, переробленого після переведення монастиря в православний старообрядницький хрест. Браїлівські розписи монастиря дуже славились своєю красою. Виконав їх в кінці XVIII ст. фарбами по штукатурці художник-монах Йосип Прахтль на замовлення Франциска Потоцького. Король Станіслав Август, відвідуючи Браїлів в 1787 р., милувався цими фресками. На жаль, їх сюжетні декоративно-орнаментальні мотиви збереглись до наших днів погано. Зараз фрески частково реставровані.

У 1793 р. Поділля ввійшло до складу Росії. Після польського повстання 1831 р, наступного року з Браїлівського монастиря виселили католицьких монахів. А Російська Православна Церква почала клопотання про перехід Вінницького жіночого монастиря в Браїлів.

 В 1845 р., якраз на свято Трійці, відбулося переселення Вінницького жіночого монастиря в Браїлів. Процесію зустрічав сам архієпископ Арсеній. На честь свята монастир отримав назву Свято-Троїцького. Цього ж року при монастирі було створено училище для сиріт. В той же період були внесені деякі корективи в архітектуру будівель колишнього католицького монастиря, які спотворили первісний вигляд.

 

Великий монастирський храм постає прямо напроти в'їзду в монастир. За ним розташованіь корпуси, окремі флігелі, а ще далі - господарські приміщення.

Територія Браїлова під час 2 світової війни входила до складу Трансдністрії (Задністров'я), тобто в зоні окупації Румунії. В 1942 р. монастир ще діяв, як й багато храмів і монастирів на той час на цій території. В 1962 р. монастир було знову закрито, але вже набагато років.

В 1989 р. монастир було віддано Православній церкві. 19 березня 1990 р. відслужена перша служба. За 10 років відновлено храм, що був завалений сміттям. Збудували дзвіницю, зробили внутрішню і зовнішню реставрацію всього корпусу і зовнішньої частини Троїцького собору.

Музей П. И. Чайковского и Н. Ф. фон Мекк

вулиця Чайковського, 13

49.103290, 28.171178Точні координати на карті Google 

 

 

В нотатки, що ще є:

  • два млини
  • дві синагоги
  • Цукровий завод
  • старі будинки

 

 

Історична довідка Історична довідка

Браїлів розташований на пагорбистій і водночас низинній місцевості поблизу злиття двох річок - Браги та Рову. Далеке минуле околиць Браїлова відкриває знаходження палеолітичних стоянок стародавніх людей. (Кам'яні та крем'яні знаряддя праці: кілька ручних рубил, наконечник списа, крем'яний ніж, молотки досі зберігаються в історичному кабінеті Браїловської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів).

 

Точне заснування Браїлова - суперечливе питання. Деякі вчені вважають, що Браїлів існував раніше до приходу литовських князів, і висувають версію, що Браїлів міг бути урочищем, де ховалося місцеве населення від татар та турків.

 

Остаточне походження назви міста не з'ясовано. Існують схожі назви в інших областях України і ,навіть, в Румунії та Молдові. Можливо, назва походить від слова "брай" - товкача для збирання бринзи.

Повернемося до "відомої" історії міста. 1434 року литовський князь Сиґізмунд з військом рушив на Поділля проти Федора Коріатовича. Вирішальний бій стався у Вінниці. 1435 року польській шляхті вдалося захопити Західну частину Поділля. Решта ж земель залишилася під владою Литви. Тоді 1440 року в межиріччі Рову та Браги було збудовано замок та засновано містечко.

В 1594 р. поміщиця Палажка Печихвостська осадила Браїлів. Землі ці були спірними, тому розгорілася ціла судова справа в Любленському трибуналі. Браїлів згадується в документах за 1596 рік переважно в судових справах.

 

Браїлів лежав неподалік від двох історичних шляхів Коломійського шляху, так званої соляного шляху, та страшного Чорного шляху, яким турки і татари йшли на Поділля.

У 1594 р. проти турків, які стояли біля Браїлова, виступили козаки та війська на чолі зі Свирговським. Він задіяв вдалий тактичний прийом: у таборі він залишив лише один каральний загін, створивши таким чином у ворога враження нечисленного війська. Браїлів витримав чотириденну осаду. Відтак до Свирговського приєдналось 3 тисячі молдовських воїнів, що забезпечило перемогу над 16-тисячним загоном турків, які щойно приспіли на допомогу. В результаті 7 тисяч турецьких воїнів полягло на полі бою. А в третій переможній битві багато турків попало в полон.

 

1608 року власники Браїлова Ободенські і Цукровські отримали за Браїлів 3 тисячі золотих і відмовились назавжди від своїх домагань на вказані землі. Наступного року власниками Браїлова стали брати Ярофій та Гаврило Гостські, що успадкували маєток після смерті тітки, і які потім продали його за 20 тис. злотих брацлавському воєводі Янові Потоцькому.

За часи Хмельниччини Браїлів, за "Реєстром війська запорізького" (1649), був сотенним містечком Брацлавського полку, через який як раз проходив кордон козацької держави. Браїлів мав укріплений замок на зразок Вінницького. В містечку деякий час мешкав Максим Кривоніс, який приїздив сюди, щоб знайти людей в загони лісовчиків. Брацлавським полком керував полковник Данило Нечай.

Восени 1649 р. полковник очолив селян і міщан Поділля, які «не бажали повертатися в попереднє рабство». Згодом вів переговори з кримським керівництвом щодо надання допомоги в боротьбі проти польських військ. За наказом Нечая козацькі загони, всупереч Зборівським постановам, зайняли Шаргород і Браїлів, організував економічну блокаду західних районів Поділля, звідки проводив масове переселення на козацьку територію селян і міщан. У квітні 1650 р. під час переговорів у Києві з комісаром польського короля Адомом Киселем вимагав, щоб «жоден із шляхти, а поготів із панів (тобто - магнатів) римської віри, не важився за лінію, їхати, тільки аби слуг своїх і то русинів до своїх маєтків посилати; аби всіх підданих у всіх провентах цілком занехали, самими тільки шинком і млинами вдовольняючись...» Польське керівництво, вважаючи Нечая «найбільшим бунтівником», постійно вимагало від Хмельницького покарати його смертю.

 

На 1651 рік поляки запланували нове вторгнення в Україну. В Браїлові була посилена залога козацької сотні. Потоцький посилає депешу, де дарував прощення за бунтарство. Але посли від Потоцького були вбиті.

Сформувалося два ватажка під керівництвом Олександренко та Чугая. Першистав своїм табором, який нараховував 10 тис. чоловік, став біля Браїлова. Це було його основним міцем перебування. Правда, тривало це недовго. Браїлів опинився під владою Чернігівського каштеляна Яна Орджевольського. А в 1652р. староста кам'янецький Петро Потоцький здійснює напад на маєток і захоплює містечко та замок.

На 1659 рік Браїлів стає одним з найбільш укріплених міст Поділля. 1663 року підписується формальна акт-купівля між Анною Орджевольською та Потоцьким. Вже наступного  1664 року Браїлів переходить в тимчасове користування колишнього гетьмана Івана Виговського, і потім у 1665 році знову повертається Потоцьким.

Браїлів був у центрі військових подій між Махновським (посланцем польського короля Казимира) та гетьманом Дорошенко. От як це згадано у літопису Самійла Величка:

"Дорошенко ж, не рушаючи сам з Кальника за Маховським, виправив від себе з козаками й ордою уманського полковника Білогруда.

Білогруд, прибувши до Печер і завівши бій з Маховським, розгромив його при всесильній божій помочі так, що той, покинувши свій обоз з усіма користями й тяжарами, налегці рушив до міста Браїлова, що біля Бара й Межибожа. Але й там не збувся, бо Білогруд, приспівши з козаками й ордою слідцем за ним, Маховським, до Браїлова 223, осадив Браїлів ордою, а сам з козаками пішов на Браїлів штурмом, в який вломився без великого утруднення й шкоди і почав громити ляхів. Тоді Маховський, зневірившись, що лишиться живий, вихопився з Браїлова з трьома лишень найнадійнішими хоругвами, сподіваючись пробитися з ними через орду і вислизнути до Польщі, але і в тому одурила його надія, оскільки ординська сила оточила його з хоругвами і одних поляків вибила, а інших, разом з Маховським, забрала в неволю, звідкіля він потім викупився за немалу ціну. Отож не без причини пролилися на Маховського сльози православних українських людей, бо через те, що поводився немилосердно з тими бідними людьми, і сам за божим правосуддям підпав із військом під знищення й повну поразку."

 

1672р. Браїлів стоїть без війська, поляки зникли, турецькі війська Магомета IV під командуванням Халіл-паші вже захопили Кам'янець та деякі містечка Поділля. Підступивши до Браїлова турецькі війська отримали невеликий опір від маленького загону козаків та місцевих. Обороною Браїлова керував сотник Данило Сокіл та його син Павло. Вона тривала декілька днів, і була явно не на користь місцевих, сотника було вбито. Потайним ходом місцеві вночі втекли з замку. На ранок в замку панувала тиша, турки пограбували його, поруйнували деякі споруди та залишили у Браїлові невелику турецьку залогу, яку потім розгромили та знищили місцеві.

1793 року Поділля увійшло до складу Російської імперії. На початку XIX ст. Браїлів переходить у володіння Фелиціана Юковського, одруженого на одній з дочок Потоцького. Він у 1868 році продає маєток К.Ф. фон Мекку, відомому залізничному підприємцю. Цей факт пов'язав відомого композитора Петра Чайковського з цим невеликим містечком. Справа в тому, що дружина Карла фон Мекка - Надія була великою шанувальницею та другом композитора. Про місце Надії в долі Чайковського багато сперечань. Історія взаємовідносин дуже непроста. Деякі бачили в матеріальній залежності композитора від багатої жінки - трагедію, інші - спасіння. Деякі бачать в діях фон Мекк розрахунок, інші - кохання без надії та взаємності, треті - щиру дружбу. А ось що писав П.І. Чайковський про Браїлів: "В Браилове хочу отдаться любви моей к природе. Нет места во всём мире, которое давало бы мне в этом отношении так много простора. Поездки в Браилов остануться в моей памяти лучезарным воспоминанием о самых поэтических днях моей жизни"

 

Сучасний Браїлів невелике місто, але досить промислове (цукровий завод, Сокоморсовий завод, Швейна фабрик, Браїловський виробничий центр реалізації засобів захисту рослин об'єднання «Украгрохім», хлібозавод, комбікормовий завод, цегельний завод) та зберігає доволі багато пам’яток історії

Мітки: Вінницька область, палаци, церкви, Монастирі, Костели