Що цікавого в Іванові колишньому Янові
В Іванові, колишньому Янові зберігся замок з палацем, та костел
Історична довідка
Вперше Янів згадується в описі Вінницького замку за 1552 р. як городня Янівська, в якій налічувалося 16 будинків. На той час ці землі належали пану Оксакову. 1578 року король Стефан Баторій надає Гнєвошу Стрижевському право на заснування міста і маєтку його Янів Брацлавського воєводства. Так Янів отримує магдебурзьке право. Грамота надавала право на проведення ярмарок, щотижневі базари по п’ятницях. В XVII ст. доля Подільського містечка не відрізнялася від інших. Янів періодично зазнавав спустошень.
Хто і коли володів Яновим
Наприкінці XVII століття місто опинилося в руках Холоневських, також їм перейшло у володіння 2000 кріпаків.
До цього часу, маючи статус приватного міста, Янів належав в період з 1545 до 1596 рр. Стрижевському, який потім продав його князеві Ружанському, а 1606 року Янів переходить у власність Шиковичей, але ненадовго, бо вже в 1624 р - це вже власність Братковсього.
На період турецького поневолення місто було зруйновано. Але вже на карті Гійома де Боплана ми зустрічаємо іншу назву - Новий Янів.
Холоневські були родичами з польським королем Яном Собеським за материнською лінією. Засновником роду був Петро Мишиця (Мишка) Він 1394 року від короля Казимира отримав село Холоневу, звідси й пішла назва його роду - Холоневські.
У першій половині XVIII ст. спадкоємцем Янова стає Ян Мишка-Холоневський. Спадок перейшов до рук його сина Адама, який був одружений з Соломєю з Кантських. Ним у середині XVIII ст було побудовано новий замок. В 1780 році дружина Адама - Соломія, заснувала в Янові костел та монастир ордену святого Бернардина. Після смерті Адама землі Янова з найближчими землями Янівська Слобідка , Байківка, Юрківці, Пеньківці отримав Рафаїл, після нього земля успадковує старший Рафаельовий син Станіслав, але він рідко буває на цих землях. Надалі ці землі переходять у власність Йозефу Адаму. Останнім же власником Янова був правнук Рафаїла - Анджей (1872-1950)
Янів - місто
Наприкінці XVIII ст. Янів мав дві центральні вулиці, торговельні ряди та будинки ремісників, які були розташовані неподалік замку.
У місті була ратуша з високою вежею з годинником. Ратуша служила пізніше гостинним рядом. Ратуша була знищена під час Другої Світової війни у 1942 р. Неподалік від ратуші стояла дерев’яна церква, яка теж не збереглася
Цікавим фактом є те, що в Янівській друкарні випускалися таємно книги для старообрядців. Фундатором цієї справи був київський купець Констянтин Колічєв.
Яким був Янів у другій половині XIX ст. можемо уявити з статистичних даних:
- мешканців 2000,
- всього будинків 401,
- 2 муровані церкви,
- 4 млина,
- 2 броварні,
- ґуральня,
- 44 лавки.
- Торгівельне значення міста визначалося 26 ярмарками.
Графиня Холоневська позбавила кріпацтва селян тільки через десять років після скасування кріпосного права. В місті звісно ж було відкрито пам’ятник імператору Олександру ІІ.
В Янові діяли дві школи: церковно-приходська та школа грамоти для дівчат.
Визначною подією в житті та розвитку міста було проведення вузькоколійної залізничної дороги через графські землі. Станція була теж побудована на землі Холоневських. Граф дозволив побудувати залізницю через свої землі за умови, що станція буде названа на його честь . Так і досі залізнична станція в с. Іванів називається Холоневська.
Місто набувало постійного економічного розвитку. Граф був одним з перших який випробовував чудо-техніку - а саме трактор американської фірми "Кейс". Всякі інші механізми як-то сіновалки, жниварки, культиватори, не завдали стільки шкоди як одного разу цей трактор. Проїжджаючи вулицею міста, від трактора іскра попала на двір і вчинила цілу пожежу, внаслідок якої згоріло декілька садиб. Граф все погорільцям відшкодував.
Радянська влада була проголошена у Янові 1918 року. В січні 1924 р. було створено декілька артілей, українська "Світла зоря", польська "Трибуна родзецька" і єврейська "Хлібороб". В 1936р через Янів проходить нова залізниця - Київ - Кам'янець-Подільський. Отже, прямуючи зі столиці в місто "квітки на камені", потяг, коли ви вже бачите сни в пів на першу ночі, провозить вас повз село, де зберігся забутий невідомий загальному колу мандрівників замок. (UPD. Ура! Текст було написано у 2007 році, а на 2020 рік замок-палац вже відомий. Тепер його часто відвідують не тільки поодинокі мандрівники, а цілі туристичні групи)
1946 року Янів було перейменовано на Іванів.
«Забута твердиня» Янівський замок. Палац в Іванові
Суворий постійно оборонний стан Поділля змусив власника Янова Гнєвоша Стрижевсього побудувати замок ( 1596 рік). Постійні напади кримських татар змусили збудувати досить великий оборонний комплекс. Зміна зброї на вогнепальну диктувала інші правила будівництва та архітектури.
Отже, Янівський замок був зведений за поширеною на той час в Європі бастіонною формою, регулярною в плані. Замок будувався на рівнині, оточений валами та ровами, задля безпеки. Двір, оточений стінами житлових та господарських будівель, піднімався на 7 метрів над навколишньою територією. Замок в Янові прямокутний в плані, на рогах чотирикутні висунуті за контур мур двоярусні вежі, побудовані з червоної цегли с використанням дикого каменю. Вашу увагу одразу привернуть гарні спостережні еркери, зі своїми ліпними розетками в основі. Головний в’їзд був з південного боку. Напроти нього був старий палац.
У північно-східній частині була велика каплиця з 12 готичними вікнами. Знизу на кожній із сторін вежі було по дві невеликі бійниці. Південно-західна вежа досить добре збереглася. Тут було влаштовано спостережний пункт. В другій половині XVIII ст. її отвори були розділені стрілчатими арками.
Через рів перед брамою високий укріплений міст, що піднімався на ланцюгах. Біля двору розташовувалися кухня і різні господарчі будинки.
У першій половині XVIII ст. Яновський замок був вже занедбаний і не придатний для реставрації. Старий палац розібрали і побудовано новий
Палац Холоневських
Точної дати початку та завершення зведення нового палацу невідомий. Ймовірно будівництво закінчувала дружина Адама - Соломія. Польського короля - Станіслава Августа - Холоневські приймали вже у новому палаці 20 листопада 1781 р.
Резиденція Адама Холоневського вдало поєднувала риси пізнього бароко та класицизму. Новий палац був двоповерховим, але центральна частина триповерхова. Під палацом містилися величезні двоповерхові льохи. Стіни у підвалах міцні. Висота самого палацу 27 м. Зовсім низько над землею - широкі віконні отвори мали широке обрамлення. Парковий фасад прикрашають пілястри з іонічними капітелями. Середня частина палацу увінчана досить великим карнизом. Трикутному фронтон прикрашає гіпсовий барельєф, серед ліпнини гербовий катуш, колчани, шаблі.
Палац був жовтого кольору, навколо дверей та вікон, пілястри та деталі фрез були пофарбовані у білий колір. Середню частину будівлі покривав гладенький двоскатний дах. Бокову частину покривав трискатний дах. Зовнішні стіни мали товщину приблизно в 1,80 м. Внутрішні - не менше метра. На вікнах до сих пір збереглися ковані решітки, вбудовані у стіни.
Всі кімнати в палці з’єднувалися між собою. Прогулюючись палацом, можна було уявити, що блукаєш немов середньовічним замком: палацовий лабіринт складався з багатьох коридорів різних рівнів та закутків. Всюди була паркетна підлога. Сходи до сих пір ті самі - оригінальні, дерево вже стесалося, але продовжує служити тепер маленьким мешканцям палацу. Тут тепер школа-інтернат.
Коридори палацу за Холоневських прикрашали родові портрети.
Права частина палацу відводилася під літні апартаменти господарів. Житлова частина займала лише два великих приміщення: салон та спальня.
Янівський «Ватикан»
Деякий час тут гостював ксьондз Станіслав Холоневський. Саме за його замовленням невідомий художник покрив всю північну стіну спальні фрескою із видом базиліки св. Петра, колонади Берніні та папського двору. Родичі називали цю кімнату "Ватиканом".
Салон палацу Холоневських та легенда про годинник
В салоні стіни були обклеєні яскравими шпалерами, а прикрашали кімнату два дзеркала висотою від підлоги до стелі, привезені колись на санях панною Соломією із Парижу. В цьому салоні біля печі, що була обкладена кахлем, був вбудований великий класичний камін, виконаний просто і прикрашений білим мармуром. На ньому стояв годинник XVII ст. в оправі з позолоченої бронзи.
От з годинником пов’язана майже готична легенда. Кажуть, що годинник зупинявся кожен раз, коли помирав хтось із роду Холоневських.
В салонній частині розміщувалися буфетна та їдальня обставлені меблями XVIII ст.
В їдальні було замуровано три західних вікна, і на їх місці висіли два великих полотна з зображенням генеалогічного дерева. В їдальні також містилася колекція європейського фарфору та срібла. Стіни кімнати були оббиті грубим шовком - на фоні бардо - візерунки.
Інші кімнати та приміщення палацу
На першому поверсі були різні за формою та площею вітальня та ванні кімнати. В "портретному" залі палацу було розміщено 25 родових портретів, також тут була зібрана старовинні меблі. Сусідкою портретного балу була бальна. Стіни вона мала кольору слонової кістки. В бальній залі було 4 вікна на східній стороні і 4 на західній, паркетна підлога з великою двокольоровою зіркою посередині, світлого і темного тонів. Зі стелі звисала кришталева люстра на декілька десятків свічок, стелю підпирали чотири пари колон. Тут також стояли дві округлі печі. Між вікнами висіли дзеркала. Меблі тут були у стилі Людовика XV.
В палаці також була китайська зала у жовтому кольорі.
У північному крилі розміщувалася «домашня церква» чи «домова церква». Так Станіслав Холоневський переробив її зі спальні. В ній одна чверть приміщення була відділена колонами тосканського ордеру вкритих мармуром. Між цими колонами ксьондз зробив вівтар.
Палацова бібліотека містила приблизно 10 тисяч томів. Серед видань траплялися й дуже старі та рідкісні екземпляри. Ксьондз з Холоневських додав до бібліотеки багато книг з філософії та теології. Тут також містився сімейний архів. На жаль, під час революції бібліотека зникла по дорозі у Кам'янець-Подільський.
Парк та палацову територію розділяв мур пофарбований масляними фарбами. В парк виходила хвіртка із кам’яними сходами Нижче парка був невеликий прямокутний став, за яким тягнулися фруктові сади та городи. Через парк можна було пройти до костьолу Непорочного зачаття Діви Марії та монастиря св. Бернардинів.
В кінці XIX ст. у Яновському маєтку жив лише управитель.
Радянські часи та маєток Холоневських
Після встановлення радянської влади, з 1920 року в замку розміщувалася заготконтора, але через три роки приміщення віддали під дитячу колонію Макаренка. Майже перед самою війною на базі колонії було утворено дитячий будинок. Тут жили діти-сироти, а також діти репресованих батьків. В 1963 році дитячий будинок було перетворено на школу-інтернат, яка функціонує і досі.
Сьогодні в іванівському інтернаті тут живуть і навчаються майже 120 дітей. В кімнатах чисто і світло. Великі приміщення, в яких колись жили графи, тепер тішаться дитячому гомону. Бальна зала тепер служить актовим залом, де розміщена досить сучасна техніка. Стараннями директора Віри Аркадіївни діти живуть в добрих умовах, багато кошт йде на відтворення палацу. Так відремонтований головний фасад,а от парковий все ще чекає на свою чергу ( данні на 2007 рік ). Можливо через пару років ми будемо спостерігати вже повністю відновлений замок. А взагалі, Іванівський замок по праву можна вважати самим східним і найбільш вдало збереженим серед решти інших такого віку!
Чудова новина про Іванівський замок
2019 року в новинах пробігла інформація про те, що маєток Холоневських – пам’ятку архітектури XVI-XIX століть на Вінниччині планують відреставрувати. На це планують витратити щонайбільше 17 мільйонів 137 тисяч 559 гривень! Строки виконання грудень 2020 року. Що ж в таких випадках хочеться побажати успіху в хорошій справі і надію на реалізацію планів у повній мірі. З переліком робіт можна ознайомитися на сайті «Прозорро» https://prozorro.gov.ua/tender...
Костел Непорочного зачаття діви Марії
Костел Непорочного зачаття діви Марії та монастир бернардинців було зведено на кошти Соломії Холоневської 1780 року
В 1935 році костел було закрито, та й не мав він тепер прихожан.
Радянські часи внесли свої корективи у використанні будівлі: в храмі діяв клуб, потім спортивна школа. На 2007 – 2008 рр. на фасаді "горить" п'ятикінцева червона зірка.
А колись інтер’єр костьолу нагадував інтер'єр однієї з бокових каплиць Базиліки св. Петра у Римі.
Впритул до костелу – будівля монастиря. За радянські часи в цьому приміщеннях розміщався дитячий будинок для послаблених розумом діточок. В 1991 храм було переосвячено. Зараз місцева невелика громада піклується про храм своїми власними силами. "Я не в спромозі все зробити сам", написано священиком на папірці з проханнями чим можна допомогти, який висів на дверях костелу, коли я була у жовтні 2007 року.
Церква
На сільському цвинтарі на місці старої церкви св. Миколая, яку побудували у XIXст. , але знищили у 1935 р., звели нову нова, майже зовсім недавно - у 2005р.
