Що цікавого
Церква з унікальним інтер'єром, зведена та розписана відомим російським художником.
Історична довідка
Після другого розподілу Польщі у 1793 році, Поділля відійшло у склад царської Росії. Тоді конфісковані землі та маєтки польських шляхтичів щедрою рукою імператриці Катерини роздавалися російській аристократії. Село Кукавка, разом з Сальницьким староством, було подаровано графу Іраклію Моркову. А раніше Кукавка належала Катерині Косаківській – заможній власниці з роду Потоцьких. Через відмову присягнути на вірність російській імператриці, її власність на новій території російської імперії було конфісковано. Невідомо, було б Кукавка чи Морков відомими, як би не кріпак Василь… Разом зі своїм паном Морковим він переїжджає до Кукавки. А до цього Василь вчився у … Петербурзькій академії мистецтв, але його власник злякався втратити талановитого кріпака і заборонив йому навчання. Бо зазвичай слухачів академії, які найбільше відзначилися при навчанні, направляли до країни мистецтв- Італії для подальшого навчання та розвитку.
І хоча подальше своє життя аж до звільнення з кріпацтва, кріпак Василь провів переважно в Кукавці він увесь вільний час присвячував малюванню. У 1823 році у віці 47!!! Років вільний Василь подався до Москви. І вже наступного року він отримує… звання академіка за портрет Карла Леберехта, головного медальєра Петербурзького монетного двору.
З часом великий художник Василь Андрійович Тропінін напише «Я мало учився в Академії, але навчився в Малоросії: я там без відпочинку писав з натури, і ці мої роботи, здається, найкращі з усього до цих пір мною написаного».
Пензлю талановитого художника належать багато картин, зокрема багато портретів. Природно, що серед них велика частина родинних портретів Моркових. Але Тропінін також малював і звичайних простих селян. Однією з цінних його картин є портрет під назвою "Українець середніх років". Як вважає видатний український історик мистецтва Кость Широцький, це портрет Устима Кармалюка. Наскільки це правда, невідомо. Портрет відрізняється від офіційних описів Кармалюка. Але точно відомо, що Тропінін супроводжував свого пана – Іраклія Моркова до його брата Аркадія, що мешкав в Кам’янці. Російському дипломатові Аркадію Моркову Катерина ІІ подарувала декілька сіл Кам’янецького староства, зокрема і Карвасари. Тропінін намалював одного з в’язнів Кам’янецької в’язниці на тлі цегляної кладки, що нагадує Папську вежу.
З Поділлям пов’язані такі його відомі картини як «Дівчина з Поділля», «Весілля в Кукавці», «Портрет українця», «Гроза над селом», «Хлопчик з топірцем», «Хлопчик з сопілкою», «Подолянка в намітці, та «Портрет сина». На жаль, звільнення Василя Тропініна не стосувалося його єдиного сина Арсена. Хлопець отримає вільну лише через п’ять років після батьківської, і то завдяки його зв’язкам та сприянню. Син теж став художником.
Церква святого великомученника Димітрія Солунського
Церква була побудована у 1806 р за проектом Василя Тропініна. Це єдиний його архітектурний витвір. Всі ікони, хоругви і плащаниця були написані художником. До іконостаса увійшли роботи Василя Тропініна «Зняття з хреста», «Бог Саваоф», «Святитель Микола Чудотворець», «Святий великомученник Димітрій Солунський», «Великомученниці Віра, Надія, Любов та мати їх Софія».
В радянські часи тут було розміщено краєзнавчий музей. Шкода, що зазвичай храм відкривається тільки під час служби. Коли я приїхала, священик тільки-но від’їжджав, але побачивши туристів зупинився і погодився відкрити храм, щоб показати внутрішню красу храм. Мешканці села дуже пишаються своєю пам’яткою!
Церква декілька разів перебудовувалася. Спочатку західний та східних фасади мали великі колонні портики з трикутними фронтонами. Північний та південний фасади у вигляді півкола прикрашали два малих портика. Портики було розібрано ще у 1882 році. Також змінювався інтер’єр церкви: аж чотири рази! Наразі два з них - ще при житті художника. Про храм дбають і це видно. В середині багато картин та розписів, не зважаючи на те, що значну частину було надано у 1926 році Київському музею Т.Г. Шевченка і Вінницькому краєзнавчому музею. Тут же влаштована родинна усипальня Моркових. Беззаперечно, храм – це одна з головних туристичних принад Вінницького краю!
У 1990 році біля храму було встановлено пам'ятник Василю Тропініну (автор — скульптор та письменник Микола Крижанівський).
Вшановують пам’ять художника ще починаючи з 1970-х років проведенням Тропінінського свята.
