Що є цікавого?
Ймовірно це село буде цікави затятим туристам, краєзнавцям, та дослідникам польської спадщини в Україні
Перша назва Веселинівки – Вацлавка. З брошурки про Погребищенський район я дізналася, що це була власність графа Ржевуського: «У селі Вацлавівка, яке за радянських часів перейменували у Веселівку проживав у своєму маєтку граф Вацлав Ржевуський.» Але це не так!
Садиба Бнінського
Чесно кажучи, садиба досить скромна і явно не схожа на графську. Село дуже маленьке.
Трохи глибший пошук дав свої результати. По-перше, що Вацлавка була названа на честь дружини його власника – Бнінського Романа – Вацлави Бнінської з Собанських. По-друге, Вацлавка, була місцем проживання після ссилок як покарання за участь у польському повстанні. Тоді Романові Бнінському не було дозволено майже нічого, навіть їздити верхи. А дозволено проживати у такому хуторці. У Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich про Wacławówka написано – ферма! Садибний будинок розташований у лісочку…
Найбільш розгорнуту інформацію я знайшла у книзі українського педагога та історика Євгена Федоровича Годованого. Сподіваюся, що він не проти, якщо я наведу уривок з його праці:
« Він [Роман Бнінський] народився в Звягельському повіті, Волинської губернії (нині Новгород-Волииський район Житомирської області). Подільські навчальні заклади були досить популярні серед польської молоді i тому не дивно, що Роман закінчив Вінницьку гімназію. 3 Вінниці чи Немирова уci дороги, як правило, вели до Києва, вірніше, до Київського університету святого Володимира. Після закінчення університету Бнінський поїхав до такого милого серцю поляка Парижа i закінчив там загальні курси. Я добре не знаю, що криється під цим терміном, але не думаю, що після фундаментальної київської освіти вони могли щось додати. Повернувшись з Парижа, Бнінський продав свій маєток В. Швейковському.
1863 pік став для нього переломним. В цьому році він одружився з Вацлавою Собанською, гарячою польською патріоткою i багатою спадкоємницею Петра Собанського, маршала Ямпільського повіту. Разом з дружиною обмундирував кавалерійський ескадрон, на чолі якого i бився під керівництвом Платона Крижановського. В битві під Булаєм 15 травня 1863 року Роман Бнінський був кілька разів важко поранений. Попав в полон. Спочатку його засудили до смертної кари, яку потім замінили на 20 років каторги. Покарання відбував в Усолью, куди до нього приїхала дружина. Варто запам’ятати прізвище цієї "польської декабристки" – Вацлава Бнінська з Собанських. 3 Усолья подружжя переїхало до Іркутська, а потім до Тобольска, Астрахані, Херсона, Одеси. Саме до Одеси прийшло височайше розпорядження про негайний виїзд Бнінських з Російської iмперії, без права повернення. Спочатку вони виїхали в Сілезію, - під Вроцлав, а в 1873 році переїхали до Кракова. Після коронації Миколи II подружжя Бнінських отримало право повернутися в Російську імперію. В 1899 році вірна подруга i супутниця вигнанця померла. Вона залишилась в Кракові. Він повернувся до Вацлавівки, де проживав його молодший син Гілярій.
9 листопада 1912 році у віці 86 років він помер. Роман зробив свій вибір, коли йому було 37 років. Коли йому було 86 років, він про це не пожалів...»
Похований Роман Бнінський був на польському кладовищі у Погребищі. Мені не відомо чи зберігся його надгробок, бо…. Можете самі подивитися у сторінці про Погребище
Старі промислові будівлі
Будівля й досі служить селу. Поруч тік, сипалося зерно. Веселівка закарбувалася в пам'ять як я хожу - фотографую і пахне зерном та пшеничною кашею ;)