Замок один, замок два. Вінницькі замки
Вінницький замок був зведений в 1363р Коріятовичем на пагорбі нижче якого річка Вінничка впадає у Буг. Сьогодні де був замок розташовані в вулиці та будинки.
Замок був невеликий, в плані прямокутник 50х70м. Вхід до замку був через підвісний міст, стіни побудовані з сосни та дубів. На території замку стояла церква, розміщався колодязь, а ще був підземний хід до ріки.
На замок часто нападали, спалювали, руйнували. В період 1400-1569рр на замок нападали 30 раз. В 1541 року місто було спустошене татарами. Через 4 роки секретар короля Сигізмунд зробив опис замку, стан якого був незадовільний.
У своїй праці "Вінницький замок. Історичний нарис" за 1926 рік Микола Білінський заперечує варіант існування одночасного двох фортець, аргументуючи тим, що Коріатовичам, які будували замки на пагорбистій місцевості, було ні до чого відступати від правил і витрачатися на будівництво ще й на острові. А частину скелі, де стояв замок потім знесли для видобування каменю. Навіть збереглися старовинні листівки із зображенням саме тієї каменоломні,а її залишки видно з вулиці Успенського.
Нині територія, де колись розміщувався старий замок, частково огороджена. Тут у 2016 році проводили археологічні розкопки, під час яких виявлено рештки людських поховань, приблизно 30 скелетів. У деяких історичних джерелах стверджується, що раніше на цьому місці був православний цвинтар.
Вартує навести опис замку, який зробив Білінський
«Стіни в замку були подвійні: одна з дубового дерева в зруб, друга на віддаленні від неї на локіть (себ-то на 3/4 аршина) з лозового плоту обмащена глиною; між ними було насипано землі з піском. Таку конструкцію стін вважали найбезпечнішою, бо, як каже опис, коли стріляли з гармат, то ядро не могло пробити стіни. Поверх цих стін було збудовано ще такі самі стіни покриті, дубовим помостом, який в описі називається бланкуванням. В найголовніших місцях на верхніх стінах були вежі числом 5 і одна башта над ворітьми, де був в'їзд до замку перекладним мостом через рів. Башта була з подвійними дубовими стінами, в середині яких було насипано землі на пів чверти п'яди. У вежах і башті пророблено було стрільниці - отвори, через які стріляли в нападників на замок. До внутрішніх стін були прироблені прибудування числом 30, так звані городні, теж деревляні. Вони призначені були для захисту майна й самого населення, коли нападали татари: кожне село мало свою окрему городню. Крім того було 20 льохів для міщан і зем'ян, як зауважено в описі "на захование". Не відомо чи в льохах ховали тільки продукти, чи можна було тут ховатися й людям. Замок був оточений ровом, через який в'їздили до замку тільки зводним мостом. В самому замку були: церква на честь Покрови, дві світлиці, грідня у вежах, чотири зем'янські кліті, кухня й пивниця - це все безпосередньо на землі. За стінами замка були стайня, кухня і, як подано в описі, "ізба чорная". Весь замок був оточений частоколом (острегом) з двома ворітьми, одні на горі, за описом від "Браслава" значить на південь, другі внизу від мосту. Мостів було два: один на Богові, другий на річці Вінниці. Коло того й другого були млини».
У 1558р на більш вигідному місці – на більш неприступних валах острова Кемпа було зведено старостами Богушем Корецьким та Валантієм Калиновським нову дерев’яну фортецю. Недовго витримала фортеця - під час чергового нападу фортецю було спалено. Замок був відновлений, але в вогні загинули грамоти, права, в тому числі і Магдебурзьке право, яке було відновлене аж в 1640р.
Щодо старого замку, в повітрі вже пару років вітає ідея реконструювати Вінницький замок, навіть вироблено концепцію та макети цілого замкового комплексу на кшталт вдало реалізованого парку «Київська Русь», що на Київщині
