Перелік архітектурно-історичних пам'яток Ужгорода
Фортифікація:
- Замок-фортеця, (мур.) XX - XVI ст., вул.Капітульна, 33
- фундамент замкової церкви
Храми Ужгорода:
- Горянська церква Св. Анни (мур.) 12 - 14 ст. пров.Музейний 190 / 0
- Шелестівська Михайлівська церква (дер.) 1777 р. вул.Капітульна, 33 а 172 / 0
- Хрестовоздвиженський кафедральний собор (мур.) 1646 - 1848 рр. вул.Капітульна, 11 164 / 0
- Резиденція єпископа (мур.) 1646 р. вул.Капітульна, 9 165 / 0
- Руська церква (мур.) 1930 р. Православна набережна, 23
- Синагога (мур.) 1911 р. пл. Театральна, 10
Житлові будинки:
- Садибний будинок у Радванці (мур.) к.16 ст. вул.Дієндеші, 8 167 / 0
- Особняк (мур.) 1920 р. вул. Берчені, 45
Міська забудова:
- Будинок правління Ужанського комітату (мур.) 1809 р. пл.Жупанатська, 3 166 / 0
- Шпихлір і винний погріб (мур.) 1781 р. вул.Ракоці, 2 1107 / 0
- Готель “Київ” (мур.) п. 20 ст. пл. Корятовича, 1
- Адмінбудинок (мур.) 1932-1936 рр. пл. Народна, 4
- Комплекс історичної забудови 16-19 ст. Пл. Народна, наб. Незалежності, вул. Довженка, вул. Свердлова, вул. Ракоці, вул. Менделеєва, вул. Ломоносова
- Будинок СШ № 4 1880 р. вул. Жупанатська, 10
- Будинок СШ № 1 1912 р. наб. Незалежності, 4
- Будинок СШ № 9 1885 р. пл. Ш.Петефі, 15
- Окремий будинок СШ № 10 (мур.) 1928 р. Православна набережна, 24
- Готель “Верховина” (мур.) п. 20 ст. пл. Театральна, 5
- Будинок банку (мур.) 1934-1936 рр. пл. Пушкіна, 1
- Будинок хімічного факультету УжНУ (мур.) 1896 р. вул. О.Фединця, 53
Ужгородський замок
Перша фортифікація в Ужгороді згадується ще у 903 році, коли за свідченням хроніки, резиденція князя Лаборца була знищена кочівниками-уграми
Ужгородський замок - найдавніша та найімпозантніша будова сучасного Ужгорода, гордість та краса не тільки міста, але й всього Закарпаття. На сьогодні це один з добре збережених замків в стінах якого розміщається краєзнавчий музей з різними цікавими експозиціями. . Фортеця розмістилась в східній частині міста на пагорбі вулканічного походження на стику гір і низовини. На подвір'ї від старовинної церкви святого Георгія зберігся лише фундамент.
Фортеця Унґ
Замок бере свій початок в VII - IX століттях, коли на території сучасної фортеці було споруджене укріплене городище білих хорватів. Перше письмове згадування про замок припадає на 903 рік, коли за свідченням хроніки Аноніма початку ХІІІ ст. «Gesta Hungarorum» («Діяння угорців») , резиденція князя Лаборца - фортеця Унґ була оточена кочівниками-уграми, князь втік з облоги, але його було схоплено та страчено.
У 1241 році, під час монголо-татарської навали, фортеця була повністю зруйнована. У XIV ст. Ужгородським замком володів угорський король Карл І Роберт, який у 1322 році віддаровує твердиню разом з деякими іншими замками Філіппу Другету. Філіпп очолював війська в багатьох походах, завідував королівською скарбницею та мав посаду палатина. Після смерті у 1327 році Філіп не залишив спадкоємців чоловічого роду. Король Карл Роберт передає ужгородський замок його молодшому брату - Жану. Рід Другетів володів ужгородським замком до 1691 року. Саме у 1384 нарешті фортеця в Ужгороді набуває споруд, які ми можемо бачити й сьогодні. На початку ХІV століття замок фундаментально перебудовується і набуває важливо стратегічно-оборонну функцію. Нова кам`яна фортеця набуває форми неправильного чотирикутника.
Після розпаду Угорщини в 1526 році, Ужгородський замок, як і інші замки Закарпаття, потрапляє у зону, де перетиналися політичні інтереси Габсбургів і Трансільванського князівства, що, звичайно, не кращим чином позначається на розвитку фортеці.
Наприкінці XVI-го століття була проведена повна реконструкція замка, було підсилено оборонні функції. Удосконалення вогнепальної зброї диктувало нові правила для фортифікаційних споруд.
Навколо фортеці було викопано рів 15-20 метрів завширшки і 5-10 метрів глибиною. Рів оточував фортецю з трьох сторін. А четвертої сторони фортецю захищав настільки крутий підйом, що ворог жодного разу не зважився штурмувати з цієї сторони. За проектом італійських інженерів, були проведені роботи по зміцненню обороноздатності замку – стіни стали більш міцними та вищими, було споруджено нові масивні бастіони на рогах фортеці. На цих вежах розміщували артилерію, яка тримала під обстрілом можливі підступи до замку.
Наприкінці ХVII ст. рід Другетів по чоловічій лінії вимирає. Ужгородський замок переходить у володіння графа Міклоша Берчені після смерті його дружини Христини з роду Другетів. Міклош отримує посаду наджупана комітат Унг. Він за допомогою французького військового інженера Лемера та інших спеціалістів відбудовує ушкоджені частини замка і зміцнює його.
В 1707 році сполохнуло повстання проти австрійців під проводом Ференца ІІ Ракоці, з яким підтримував тісні зв’язки Берчені, яке згодом переросло в національно-визвольну війну угорського народу, проте повстання в Ужгороді було придушене. Весною 1711 року замок, після короткого штурму, був зайнятий австрійською армією. Берчені та Ракоці були оголошені державними зрадниками та покинули країну.
Після Визвольної війни 1703-1711 років замок не відігравав важливої ролі. На 1728 році він був повністю був спустошений пожежею, після якої третій поверх так і не був відбудований. В 1735 році замок отримує нового володаря - барона Ференца Дюлаї. У 1775 р. на прохання єпископа Андрія Бачинського Марія Терезія передала замок Мукачівському греко-католицькому єпископству. Так замок був перетворений на духовну семінарію. Цей навчальний заклад діяв до 1945 року.
Легенда Ужгородського замку
Із замком пов'язані багато легенд, переказів та міфів. Одна з них розповідає про одного польського воєводу, який забажав захопити Ужгородський замок. На той час замком володіли графи Другети. Воєвода вирішив провести розвідку. Переодягнувшись в дорогу одежу, він прибув до фортеці. Дочка графа, побачивши його, відразу ж закохалась. Шляхтич від неї дізнався про всі таємниці оборони фортеці. Та граф дізнався про зраду улюбленої дочки і у гніві наказав живцем замурувати її в стіни замку. Наказ був виконаний. З того часу, як розповідає легенда, опівночі починає ходити по замкові привид в образі дівчини, яка шукає свого коханого.
Новітня історія Ужгородського замку
З 1946 р. й до сьогодні у замку діє Закарпатський краєзнавчий музей, де зібрана багата колекція, яка розповідає про всі епізоди з історії замку та його мешканців. Також в музеї розташована колекція бронзових речей, яка є однією з найвідоміших на теренах України.
Замок досить добре зберігся і представляє собою шедевр середньовічного романського стилю. Однак тут присутні й готичні риси з ознаками ренесансу. В палаці, який був перетворений на музей, нараховується понад 40 приміщень.
Сьогодні, Ужгородський замок - історична перлина Карпат. Замок проіснував більше тисячоліття, його стіни, його історія можуть розказати багато цікавого: про долю визначних людей та цілих народів, про десятки боїв та облог, про кохання та смерть. Замок живе своїм життям вже як музей, запрошуючи у гості сотні тисяч туристів кожен рік....
Цікаві факти про Ужгородську фортецю:
- Ужгородська фортеця розташована на пагорбі вулканічного походження.
- Твердиня з трьох боків оточена сухим ровом глибиною у 10 м, в разі потреби який заповнювався водою.
- В'їзд до фортеці здійснювався через підйомний на ланцюгах міст.
- Твердиня вирізняється могутніми бастіонами на рогах оборонного муру.
- Фортеця набуло свого сучасного виду наприкінці XVII століття.
- Замковий палац мав три поверхи, після пожежі третій поверх ніколи вже не відбудовувався
- Вхід у палац через ренесансовий портал над яким розміщено відновлений герб графів Другетів.
- На гербі зображені чотири дрозди та стилізоване листя. На оригінальному гербі під чотирма птахами розміщувалися ще три.
- Ужгородський замок найбільший музей на Закарпатті.
- В Ужгородському замку зберігаються цінні стародруки, серед них «Королівське Євангеліє» (1401 рік), «Мукачівський Псалтир» (XV століття) та «Острозька Біблія» Івана Федорова (1581 рік)!
Горянська ротонда
Перша кам’яна сакральна споруда Закарпаття. Навколо її дати побудови завжди були різні припущення. Так, історик І.Крал відносив церкву Святої прав. Анни до архітектурних споруд ІХ ст. Великоморавської держави, відомий дослідник церковної архітектури В.Січинський після узагальнювальних досліджень приходить до висновку, що ротонда належить до Х ст. і була збудована слов'янськими будівничими під впливом візантійської архітектурної школи. Деякі інші історики вважають що була зведена не раніше ХІІ ст.
У другій половині XIV ст. до ротонди прибудували прямокутний готичний неф.Відтоді ротонда стала вівтарною частиною храму.
Унікальний храм занесено до списку пам’яток ЮНЕСКО.
Нині це діючий грекокатолицький храм Покрови Пресвятої Богородиці.
Цікаво, біля Горянської ротонди встановили міні-скульптурку «Ротонда». На постамені предсталена бронзова скульптура самої ротонди , точніше її найстарішії частини, яка стоїть на розгорнутій книзі з літерами Альфа і Омега.
Закарпатський музей народної архітектури та побуту
Музей під відкритим небом розташований у центрі Ужгорода, розташований поблизу території Ужгородського замку та присвячений пам'яткам Закарпатськох області. Його експозиція складається з архітектурних пам'яток старовинного закарпатського села, зразків найдавніших і найбільш розповсюджених видів народного прикладного мистецтва закарпатців низинних районів (долинян, румунів і угорців), а також — горян (бойків і гуцулів).. Тут представлені 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвіниця, школа, кузня, млин, корчма. Всього у музеї зберігається понад 19 тисяч експонатів.
Створення музей розпочалося в 1965 році, саме тоді розпочалися перші експедиції з пошуку хат, предметів побуту, хатнього начиння в якості експонатів для майбутнього музею. Вже за два роки на території зявилися перші садиби. Урочисте відкриття відбулося 27 червня 1970-го року.
Архітектурною та історичною перлиною музейної експозиції ужгородського скансену є так звана Шелестівська церква. Ця церква святого Архистратига Михаїла є взірцем лемківської храмової будівельної школи. Унікальність архітектури полягає в тому, що у єдиній архітектурній композиції храму народні майстри зуміли поєднати традиційні форми бойківського типу з лемківським, вдалось поєднати шатровий та бароковий стилі.
Церква була побудована в селі Шелестів, нині це присілок селища Кольчино, Мукачівського району.
Офіційно вважається, що церква побудована 1777 року, але у деяких джерелах припускається думка, що її будівництво було розпочато набагато раніше. А 1777 рік - це дата освячення після ремонту. (Така версія озвучена, наприклад, у працях історика Тиводара Легоцького).
Вже у 1927 роціз метою її збереження її перевезли у місто Мукачево. На території музею пам’ятку народного будівництва встановили в 1974 р. після певних реставраційних робіт. Наступна реставрація відбулася взимку 2008 року та роботи, націлені на збереження від руйнації Шелестівської церкви. До експозиції «Шелестівська церква» входить церква, як основна будівля, дзвіниця, побудована із дерева, дзвони, капличка.
Церква святого Михайїла єдиною церквою, побудованою з такою характеристикою на території Закарпаття і має статус пам'ятки архітектури національного значення
Інші експонати музею
хати та садиби:
- садиба з села Оріховиця, Ужгородського району -кінець XVIII ст.
- садиба з села Ракошино, Мукачівського району - 1869 року
- садиба з села Довге, Іршавського району - середина XIX ст.
- садиба з села Бедевля, Тячівського району -1888 року
- румунське житло-хата з села Середнє Водяне, Рахівського району - початок XX ст.
- угорське житло-хата з села Вишково, Хустського району - 1879 року
- гуцульська садиба-ґражда, Рахівського району, макет
- хата з села Ясіня (присілок Кевелів), Рахівського району - середина XVIII ст.
- хата з села Рекіти, Міжгірського району -початок XIX ст.
- хата з села Гукливий, Воловецького району, XIX cт.
- садиба з села Гусний, Великоберезнянського району, перша половина XIX ст.
- хата з села Тибави, Свалявського району - кінець XVIII ст.
інші будівлі:
- корчма з села Верхній Бистрий, Міжгірського району - 60-ті роки XIX ст.Водяний
- млин з села Колочава, Міжгірського району - кінець XIX - початок XX ст. Народна
- школа з села Синевирська Поляна, Міжгірського району, друга половина XIX ст.
- кузня з села Дубове, Тячівського району, Кінець XIX - початок XX ст
Інші цікаві обєкти
- колодязь з коловоротом (корбою) із с. Загаття Іршавського району.
- бджільник, серед колекції давні вулики-дуплянки – з колод сосни і липи висотою 1-1,5 м
- гончарська піч для випалювання керамічних виробів. Реконструкція за зразком печі з с. Великі Ком’яти, Виноградівського району
- плетений курник та піч для сушіння фруктів (біля хати с.Вишково)
- кіш для кукурудзи с. Руське Мукачівського район
- хлівець і голуб’ятник
- рупа-яма-для картоплі
- ступа-скуновальня с. Монастирець Хустського району
- валило с. Пилипець Міжгірського район
- оборіг для сіна
