Грушівка

Ліхтфельд - Александркроне - Lichtfelde- Alexanderkrone

Історична довідка

Колишні менонітські поселення Ліхтфельд (Lichtfelde) та Олександркроне (німецькою Alexanderkrone) колонії Молочна нагадують про себе у сучасній Грушівці, що на Запоріжжі, лише старими будинками німецької колонії та старим, вже недіючим, млином цікавої архітектури. Ця споруда беззаперечно повинна мати статус пам'ятки місцевого значення.

Це зараз важко уявити, що колись у Грушівці було аж 11 компаній, це й млини, й цегляний завод, й продуктовий магазин і тому подібне. А Грушівки тоді й не було, а було тут німецьке поселення менонітів з претензійною назвою Олександркроне, тобто корона Олександра та поруч Ліхтфельд , що в перекладі означає Світле Поле. Засновано було 1857 року 220 мешканцями. Вже на 1859 рік поселення мало 40 будинків, кількість мешканців не змінилася, що вказує на практичність та наполегливість. Спочатку потрібно було заладити господарство, побудувати будинки, а потім вже почали з'являтися дітки.

В Alexanderkron діяло дві школи. Центральна була заснована 1905 року. Школа «4 класу» пізніше – 1912 року, в ній навчалося 52 школярів.

Будівля гарної центральної школи за радянські часи служила будинком для приїжджих робітників, але з часом вона була розібрана на цеглу ;(

У поселенні був молитовний будинок. Він не зберігся.

1944 року до Грушівки з територій Холмщини та Галичини привезли переселенців. В основному на Наддніпрянщину перевозили літніх та дітей, чоловіків все ще відправляли на фронт. Все, що побачили українці, які приїхали з західних регіонів у майже пусту Грушівку - це спалені німецькі будинки та порослі землі. На такому "добрі" розпочиналося нове життя. В Грушівці на той час вже влаштувалися переселенці з Донбасу. Ймовірно подвійні, бо розмовляли судячи зі спогадів російською з нецензурщиною (матюками). Часто виникали конфлікти. Правда, після війни та потім великої засухи, переселенці зі сходу повернулися додому. Натомість, багато мешканців Галичини було переселено на Запорізькі землі, в тому рахунку і Грушівку.Сформувалася велика українська громада. З часом тут відкрилася українська школа, а в середині 90-х років почала діяти українська православна церква.

Стара менонітська церква

Також діяла німецька церква. Зараз в ній діє православна церква. Недоречна маленька вежа на даху точно вказує на належність певної гілки християнства. Менонітська церква була побудована 1890 року. Спочатку релігійна громада належала до Маргенау. З появою молитовного будинку громада відокремилася.

Сільрада розмістилася в колишній приватній клініці доктора Бюттнера. Клініка займала ліву частину будівлю, а у правій розміщувалася аптека доктора.

Пусткою стоїть й колишній магазин Koops, в підвалі якого навіть вогнища розводили ;(

Колишня лікарня, можливо, пологовий будинок виглядає схожим на звичайний житловий будинок. Ще декілька років тому він був не в дуже гарному стані. Зараз він пофарбований, хоча і виглядає занедбаним.

Невідоми (?) руїни посеред поля

Перед в'їздом із західного боку до села Грушівка, автор сайту запримітила в полі руїни трохи незвичної форми. Ніби дві вежі сіамські близнюки. Це старовинні силосні вежі.

Тут робився силос для тварин.

Ну і нарешті головна памятка Грушівки - Lichtfelde

Ну от ми й підібралися до останньої та безумовно ефектної споруди села – млина.

Старий голандський Млин - головна пам'ятка села Грушівка

Зараз з трьох млинів вцілів лише один. Александркронівський (Олександркронівський) млин був зведений менонітами за голландським типом побудови. Вітряк діяв до 1952 року. І лише руйнівний вогонь припинив його життя, забравши у вічність дах з вітрилами.

Нині ці залишки гордо височіють серед поля, приваблюючи тільки-но відкривших для себе туристів визначних місць менонітської спадщини території Дикого Поля.

Заглянемо всередину вітряка. Там зберігся дерев'яний каркас з деякими металевими частинами, також головний вал та частина передач.

Мітки: Запорізька область, млини, міська архітектура, промислові об'єкти, промислова архітектура, церкви,