Що цікавого?
Головна пам'ятка Василівки - Замок Попова. Це унікальний архітектурний витвір, що зберігся на території Дикого Поля. Василівський палацово-парковий комплекс, стилізований під середньовічний замок, дивує, ось, що точно не очікуєш побачити на теренах Південої України. Правда, до нашого часу збереглися флігелі, стайня і оглядова башта. Палац був знищений в 1930-40-х рр.
Маєток. Замок Попова
«На краю відомих Великих луків, здається, на тому місці, де стояла хата Тараса Бульби, в куту між Дніпром та Кара-Чекраком несподівано у степу витягнулися довгі пагорби. Поміж ними Кара-Чекрак прямою стрілкою прямує до Дніпра, навіть й на річку не схожий – канал, а на високому березі його – диво. Високі зубчаті мури, за стінами палаци, гостроконечні та круглі дахи, переплутані у казковій своєрідності» - — Антон Семенович Макаренко "Педагогічна поема"
В оригіналі: «На краю знаменитого Великого луга, кажется, на том самом месте, где стояла хата Тараса Бульбы, в углу между Днепром и Кара-Чекраком неожиданно в степи вытянулись длинные холмы. Между ними Кара-Чекрак прямой стрелкой стремится к Днепру, даже и на речку не похож — канал, а на высоком берегу его — чудо. Высокие зубчатые стены, за стенами дворцы, остроконечные и круглые кровли, перепутанные в сказочном своеволии»
У 1787 році дворянин Василь Степанович Попов отримав від імператриці Катерини ІІ за вірну службу на кордоні Великого Лугу і Дикої Степу земельні володіння, на яких до цього були паланки та зимовники війська запорізького.
Василь Попов був особистим секретарем та начальником канцелярії Потьомкіна, дійсним таємним радником. Взагалі його карєрна історія вражає.Він на новоотриманих землях засновує містечко і називає Василівка. Вартує додати, що земель у нього було повно. Поміж служінням імперії він робить перерву, оселяювшись в своєму маєтку в Решетилівці, що на Полтавщині. Перше, що він робить, повернувшись на службу - ставить питання про родинний герб. Й герб, й дворянський титул він передає своїм двом синам. Його син Павло пішов не канцелярською дорогою батька, а став військовим, мав високі нагороди. але на піку своєї військової кар'єри неочікувано лишає службу. Причина в тому - кохання. То ж після закінчення турецької війни Павло Попов одружився з грузинською князівною Оленою Олександрівною Еріставі, онучці грузинського царя Іраклія II. Він оселяється на своїх родинних землях - в Василівці і доволі успішно займається садівництвом та виноградниками. Але помирає молодим у віці 44 років. В память про нього його дружина Олена споруджує церкву, яку освячують на честь святих апостолів Петра та Павла. Вартує зауважити, що у Василівці існував деревяний храм , зведений 1792 року, Чи був новий зведений на місці старого, я не знаю.
У 1864-84 рр. на замовлення онука Василя Попова теж Василя, сина Павла Попова, було побудовано величний палацовий комплекс в еклектичному романтичному неоготичному стилі. Зведений маєток був дуже схожий на замок. Маєток мав відігравати роль родинної резиденції. Будівлі маєтку були спроектовані європейськими архітекторами. Щоправда серед істориків досі немає згоди щодо того, хто був архітектором, однак найчастіше авторство приписують Миколі Бенуа, хоча серед версій є Стюнкль, Лагобардіи, Бенц. Припускають, що проект палацу виконаний мелітопольським архітектором Олександром Агеєнко. А стайня будувалася за проектом Бенца.
Цікавий факт, що ще до побудови свого замку Василь Павлович Попов побував в Алупці і бачив Воронцовський палац. Він побажав щоб його "замковий" комплекс у Василівці був кращим і більшим за Воронцовський
Масштаби маєтку генерал-майора Василя Попова вражають відвідувачів й досі. Якщо брати до уваги, те що палац та три флігелі, на жаль, не збереглися, і все що ми можемо побачити лише господарські споруди, стайні, каретну, флігель, парадну браму. Вартує зауважити, що віднедавна, територія, де знаходився палац, оточена парканом, і там й досі проводять розкопки та дослідження.
Якщо казати про архітектуру всього комплексу, то вартує зауважити, що зведений в еклектичному стилі, тобто поєднанні багатьох різних стилів. Сам палац збудований у неомавританському й неоготичному стилях. Західний флігель з багаторівневим дахом у неоготичному стилі і нагадує англійський замок. Північний та Східний флігелі для почесних гостей, зведені в неомавританському стилі з елементами неоготики. Оглядова башта - в еклектичному стилі.
Замок-палац був зведений також з цегли. Він був двоповерховим і його прикрашали п'ять веж, три з яких закінчувалися шатровим дахом.
"Замок" мав стандартний набір як для палаців приміщень як то вітальню, бальну залу, бібліотеку, картинну залу. Був акваріум з рибами. А чого тільки вартувала з оптичною ілюзією дзеркальна зала. В палаці була навіть лицарська зала з колекцією старовинної зброї.
Тут була навіть лазня, і не одного виду: були й фінські, й римські, й російська баня).
В палаці було досить цікаво офоромлених 15 кімнат. Кожна з них представляла культуру різних народів - Китая, Туреччини, Індії тощо. Свого роду ці кімнати нагадували етнографічний музей. Роботи великих художників Тиціана, Гої, Рембрандта прикрашали стіни палацу. Ще з незвичного та особливого що було в палаці - механічні ляльки. Одна кланялася гостям на вході, друга заварювала каву ;) Чим викликала щире здивування та захват у гостей господаря. З розваг в палаці гостям пропонувалася й велика шахова доска з великими фігурами з пап'є маше.
Звісно, тут під палацем були зроблені льохи, які виконували роль холодильників та приміщень для зберігання продуктів та вина.
Вже при синові Василя - Юрії на території маєтку була побудована електростанція. Також тут була заснована метеостанція, яка була офіційно зарахована до мережі метеослужб Російської імперії. А на даху садиби діяла справжні астрономічна обсерваторія з телескопом. От з нею пов'язаня одна трагічна історія. В 1917 році гостювала у Попових грузинська родичка княжни Олени Ратішвілі. Вона виходила з обсерваторії й подолом сукні зачіпилася за гвинтові сходи оглядової вежі , не втримала рівновагу і впала вниз - загинула.
До речі це не єдина трагічна історія, але з більш позитивним фіналом. Не так давно в 2016 під час шкільної екскурсії , діти почали взбиратися на могильний камяний хрест, який стояв на теритоорії садиби. Хрест не витримав і впав на школярку, внаслідок чого остання отримала значні травми, але жива.
Радянський період
Страшної руйнації завдала Радянська влада . Дуже сильно постраждав маєток, деякі будівлі були знищені, а деякі перебудовані, й найголовніша втрата - красень-замок - палац. Від нього лишилася лише одна висока кругла вежа.
Останній власник садиби Юрій Васильович Попов у буремному 1917 намагався врятувати майно. За переказами він встиг вивезти частину найкоштовніших речей. Але більшість а це книги з розкішної бібліотеки, коштовні меблі, унікальні етнографічні колекції, цінні картини та скульптури було розграбовано або знищено. Парк маєтку переходив в велику діброву, яку порубали на дрова.
В будівлях садиби був розташований свинарник. Потім з палацу забрали деревяні перекриття , які використали при будівництві будинку культури. Постає здорове питання - чому палац не було лишити і не використовувати для клубу. Але логіку червоної чуми важко зрозуміти, як і логіку триколорної чуми, що прийшла на наші землі у 2014, а у Василівку в 2022 році і продовжила свою чорну справу з руйнації наших памяток. Плитку з палацу, яка прикрашала зали, та палацові сходи можна було побачити в будинку культури. До речі, залишки палацу розікрали місцеві на будівельні матеріали.
У 1930-их рр. знищено дзвіницю та купола собору святих апостолів Петра та Павла, якій побудувала у Василівці родина Попових (Олена Попова), в соборі був родинний склеп. Під час другої світової і після неї служби ще в ній проводили. Остаточно собор було знищено в 1956 році. Яким храм колись був можна побачити нижче з архівного зображення.
Вже в наші часи ще до набуття Незалежності, у 1989 році прихід православної церкви у став знову чинним. В 1990 році прихід було розміщено в історичній будівлі земської чотирикласної школи. Який нині - на 2025 рік - стан будівлі невідомо.
Над збереженням салиби замислилися у 1989 році. А вже в 1993 року в Північному флігелі організовано музей.
В його екпозиціях були:
- зала історії садиби Попова (фото, макет первісного вигляду садиби, фрагменти декору тощо)
- зала етнографії
- зала історії Другої світової війни
- твори місцевих художників
- архітектурний макет поруйнованої садиби
- рештки речей з колишньої садиби тощо.
Прогуляємося ще трохи маєтком
У 2022 році в планах по відродженню маєтку Попова в Василівці було відкриття деяких приміщень, можливість нічних екскурсій, реєстрація шлюбу та весілля в підземеллях. Вперше за 30 років були відкриті для відвідувачів приміщення, в яких не пускали через аварійність. Знімальна група телеканалу TV5 в останніх числах січня встигла зафільмувати , співробітники музею ділилися планами та розказували цікавинки для туристів готують в Садибі Попова на майбутнє? На жаль, Василівка була обстріляна, пошкоджено і палацовий комплекс і місто. А потім Василівку окупувала армія російської федерації, та пограбувала та розторощила музей. Й понині завдає шкоди архітектурній та історичній пам’ятці.
Василівка під окупацією
Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова» був обстрілений російськими військами 7 березня. Пошкоджені конюшня-манеж, зокрема вежа, будівля каретної та інші будівлі.
З 10 березня 2022 року Василівка повністю окупована загарбницькою фашистькою армією росії.
13 березня 2022 року музей було пограбовано російськими військовими. Вони пошкодили приміщення, поламали стару техніку, побили вікна та виламали всі двері. 19 квітня 2023 року стало відомо, що окупанти почали вивозити майно, ці недолюдки вкрали музейні експонати, зокрема... унітаз.
Фото (без зазначених окремо авторством) та текст Landmarks.in.ua
Якщо ви бачите, що інформація на цій сторінці неточна або неповна, значить ви знаєте більше. Тож допоможіть, поділіться знаннями. Напишіть лист з уточненнями чи зауваженнями або цікавими фактами про це місце на адресу:landmarks.in.ua@ukr.net Якщо ж ви побачили орфографічні помилки або одруківки, теж пишіть - я виправлю.
Велике прохання, поважайте мою працю. Для використання спитайте дозволу. Але не вартує красти ані фото, ані тексти. Я попередила.