Історична довідка
Колись село Вигнанка належало до родини Любомирських, пізніше до Будзинських, потім до Ярошинських. З 1895 по 1907 рік маєтком в селі володів дворянин Микола Георгієвич Іващенко.У 1907 році будинки поміщицького маєтку і 150 десятин землі викупив поміщик Риньгорт. Цим невеликим маєтком управляв племінник Риньгорта Лєпін Іван Юрійович до 1917 року.
Палац був зведений за часів Будзинських на початку ХІХ ст. Змінив декілька власників, побував школою. Занесений навіть до державного реєстру памяток України. Але на сьогодні його стан жахливий.
Після подій 1917 року дивом вцілілий в буремних хвилях протистоянь селян палац було віддано під школу. Діти тут навчалися до Другої Світової війни. Потім загарбниками, як повідомляли свідки, усе було винесено та знищено. Школа відновила своє існування після війни. Було проведено неодноразово ремонт. Тут навчалися діти з сусідніх сел: Махаринець, Коржівки, Ожарівки, Провалівки, Пединок.
Цікаво що останній капітальний ремонт було проведено у середині 80-их. Але вже у 1989 р школярів зустріла нова будівля школи майже в центрі села. А що ж трапилося з колишнею панською садибою? Всього за декілька десятків років її розторощили місцеві жителі. Певно серед них були й ті, хто 10 років відсидів в за партою в цьому ж приміщенні. Зараз стан будівлі аварійний. Колишня прикраса села стоїть самотньо на пагорбіна вїзді в село, не весело споглядая зеницями розбитих шибок.
Храм на честь св. арх. Михайла
За новою школою й стоїть Михайлівська церква.
Церква була зведена у 1856 р. на місці старої деревяної, яка була поставлена з дерева у 1750 році. Від старої церкви новій дістався вівтар, який у 1884 році замінили на новий. З У 1865 році при церкві почала діяти церковно-приходська школа. Вона була реогранізована у 1903 році реорганізована у Вигнанське народне училище. В 1928 році церкву було остаточно закрито. До цього церкву позбавили дзвонів та хрестів. Всю церковну утварь розібрали мешканці села та заховали до найкращих часів. Невідомо що сталося , але в противагу палацу на фото 50их рр. церква має зруйнований ярус дзвіниці. Хоча на той час вона знову відкрила двері для парафіян. з 1960-их років приход знову скасовують, а будівлю перетворюють на зерносховище. у 1990ті храм на пожертви селян та іммігрантів - колишніх вихідців села відроджують. Зараз це православна церква
