Головною іконою Свято- Успенської Лаври є чудотворна ікона Богородиці, подарована ченцям Ганною Гойською наприкінці ХVІ в. Зараз ця ікона розташована над Царськими вратами вівтаря Успенського собору. Чудотворну ікону подарував Ганні Гойській у 1559-го році грецький митрополит Неофіт, який зупинявся у володіннях пані під час своєї мандрівки Волинськими землями. Тридцять років ікона залишалася у молитовній кімнаті Гойської, поки її слуги не почали розповідати про сяйво, що йшло від ікони. Власниця Почаєва не вірила, аж поки не побачила це світло на власні очі. Після того, як біля ікони прозрів її від народження сліпий брат Пилип, Гойська зрозуміла, що не в праві тримати таку святиню вдома і віддала її ченцям, при цьому додала ще й право на землі для будівництва монастиря.

Хоча якщо зіставити обставини, то 1597 року Ганна робить фундушевий запис на рахунок Почаєва, тобто через рік після історичного Берестейського собору. Нагадаю, що тоді було проголошено унію з римо-католицькою Церквою. В своєму записі Ганна Гойська робить акцент, що новоутворений монастир має бути грецької, тобто православної віри. Хоча після смерті фундаторки у 1617 році відбулося інакше ніж мріяла Гойська.

У нижньому ярусі Успенського собору розташований печерний храм Преподобного Іови Почаївського – першого, як згадується в літописах, ігумена монастиря. У десятилітньому віці побачивши свій шлях служінню Богу, він став послушником, а у дванадцять уже прийняв чернечий постриг. З ініціативи князя Костянтина Острозького, преподобний Іов в 20 років став ігуменом монастиря в Дубно. З благословення преподобного Іони побачила світ слов'янська Острозька Біблія. Згодом прпд. Іов залишає з монастир і йде служити Господу на Почаївську гору, де після передачі Анною Гойською чудотворної ікони Богородиці та земель засновали монастир. Фактично саме Іов став завзято протистояти унійним настроями, які вітали у повітрі Почаєва. Він запровадив досить суворий монастирський статут. Через суд добився повернення майна, яке награбував родич Гойської Андрій Фірлей, і головне, преподобний Іов зміг повернути чудотворну ікону Почаївської Божої матері, яку Фірлей заховав у своєму Козинському замку! Преподобний Іов, в миру Іван Залізо, був ігуменом монастиря 50 років! Саме завдяки йому монастир набув розвитку та розголосу. При нього зросла кількість ченців, зявилися нові монастирські споруди. Через 7 років після його смерті його мощі були знайдені нетлінними й визнані чудотворними.

У глибині печерної церкви зберігаються мощі Амфілохія Почаївського, який в дарунок одержав від Господа дар зцілення й прозорливості. Старець Амфілохій, в миру Яків Варнавович Головатюк, жив у ХХ столітті. Він народився на Кременеччині у селі Мала Івниця. Чернечий постриг прийняв з ім’ям Йосип. Він проводив водохрещенські молебні, зціляючи людей від багатьох хвороб. Його навіть відселили з монастиря на цвинтар, де він провів 20 років приймаючи хворих! Є твердження та докази, що він допомагав і воякам з УПА. Він лікував і кості, був костоправом, і психологічні розлади.

Звісно, що слава поширювалася й натовп людей, які потребували допомоги, до нього не зменшувався. У радянські часи так само люди їхали до нього з різних куточків комуняцької імперії. В ті буремні часи антирелігійної пропаганди прпд. Амфілохій р’яно захищав монастир від виселення й знищення. Після активного супротиву міліціянтам, які прийшли закривати Троїцький собор, його помістили в психіатричну лікарню, яка розташувалася і досі є у стінах Буданівського замку. В цій й досі страшній лікарні, йому вводили ліки, від яких тіло розпухало і приносило важкі фізичні страждання. Не аби яку роль у визволенні тоді ще ченця Йосипа зіграла донька Сталіна - Світлана Алілуєва, яку він лікував. Але після звільнення з лікарні, йому було заборонено вертатися до Почаївської обителі.