Забойки

Перша письмова згадка про Забойки датується 1564 роком.

Існує декілька версій походження назви цього населеного пункту.

Одна з основних - від гідроніма річки Брідок ( тепер це річка Руда), мешканці села відзначали її за бойкою, тобто стрімкою - Бойка.

У 1758 році Забойки, які входили до Буцнівського староства, перебували у володінні Антона та Людвіґи з Потоцьких, з 1760 р. – власність Михайла Рудзінського і його дружини Єлизавети з Потоцьких. У 1830-х рр. належало Борковським, згодом Кароліні Целіській.

На 1765 рік в селі була церква, вона згоріла у 1880-х рр. Як я розумію замість неї за пожертви парафіян постала в Забойках мурована у 1897 році висвячена на честь святих Чудотворців і Безсрібників Косми і Дам‘яна. Церква діяла до 1946 року. І тільки у 1991 році відновлено її в лоні УГКЦ. В період 46 - 91 рр церкву займала РПЦ.

На 1890 рік у Забойках проживало 1423 мешканців (з них 1193 поляків і 230 українців). Католики з Забойків належали до парафії Воздвиження Святого Хреста в Козлові, але ходили до греко-католицької церкви, до якої приїжджали правити священики з Козлова. Але наприкінці 80-х років ХІХ ст. греко-католики стали перешкоджати у доступі до храму. Тому в Забойках будується католицька церква.

Костел в Забойках зберігся донині. Як вже зазначалося, в Забойках переважно польське, відповідно католицьке, населення. З приходом радянської влади у 1939 році з села за кордон емігрують поляки. А ті ж хто залишився у 1945 році були депортовані. Нова влада перетворила храм на колгоспну комору, змінивши зовнішній вигляд - тинькування стін ззовні та всередині, зняли сигнатурку. Нині католицький храм стоїть одиноким та забутим.

Мітки: Тернопільська область, церкви, костели, костели, кірхи та реформаторські храми, некрополі,