Терновий вінок Поділля
Тернопіль... Затишне з зеленими кучерями парків та блакитними очима озера місто. Стародавнє і сучасне, світле, квітуче. Як майже всі західноукраїнські міста має обов'язковий набір: храми різних парафій, замок, згадку про синагогу та декілька храмів, чисті вулиці та привітні мешканців, недорогі кафе з колоритним меню смачних страв.
Першою згадкою про місто є королівський дозвіл Сигізмундом І у 1540р. Яну Тарновському, каштелянові Краківському, на спорудження замку над Серетом. Так розпочалося життя міста Тернопіль, хоча справедливо буде зауважити, що на місті Тернополя існувало поселення Сопільче (чи Топільче) ще з давньогалицьких часів, а дослідження археологами околиць міста свідчать про те, що тут були поселення ще доби мезоліту та трипільської культури. Так чи інакше, але історія стародавнього міста завжди пов'язана з історією її охоронця - фортеці.
Головні визначні місця Тернополя
- Старий Замок
- Воздвиженська (Надставна) церква
- Церква Різдва Христового
- Костел монастиря домініканців 1749-1779 рр. вул. Гетьмана Сагайдачного, 10
- Келії монастиря домініканів 1749—1779 рр. вул. Гетьмана Сагайдачного, 14
Старий замок
Адреса: вул. Замкова, 12 Роки побудови: 1540-1548 рр
Оборонні вали оточували місто на півдні, з заходу на північ захищав місто став. Замок був споруджений за вісім років. Добудовував і укріплював його вже син Яна Тарнавського - Христофор. Оборонні укріплення міста мали в плані прямокутник. На кутах валу стояли дві оборонні вежі, одна з них – Кушнірська знаходилася неподалік Воздвиженської церкви, яка і зараз височіє над ставом, друга – Шевська – десь на території парку ім. Шевченка.
Яким було місто та замок у 70 роки XVIIст. ми можемо дізнатися з записів відомого мандрівника Ульріха Вердума:"...спадкова власність пана Конєцпольського, Долинського старости. Лежить біля схилу згаданого пологого пагорба. З трьох боків його оточує велике озеро і розлогі болота. Четвертий бік захищений від поля досить широким ровом та обведений валом із двома масивними вежами на кутах і однією посередині, яка заодно служить брамою. Замок височіє з північного заходу від міста, саме посередині ставу, має великі, побудовані в італійському стилі будівлі з каменю: мури і вежі на заході й півдні боронять замок навіть там, де навколо тягнеться озеро. Від міста знаходиться сухий рів із земляним валом і частоколом".
Страшні роки 1575, 1589, 1672 для українських земель не обішли й Тернопіль, але самим фатальним виявився 1675 р., коли тривала декілька тижнів облога міста турками на чолі з пашою Ібрагімом Шишманом. Тоді після невдалого штурму Теребовлянського замку, розлючений ворог зруйнував вщент Тернопільський замок, підірвав вежі і спустив воду зі ставу. Коли землі стали у складі Речі Посполітої власник замку Собеський провів ремонтні роботи, але зовсім інше життя надав твердині Франциськ Коритовський.
Він прибрав всі фортифікаційні елементи будівлі, і замок перетворився на палац. Він оточувався звичайним кам'яним муром з брамою, на пілонах якої були герби власника та його дружини, над цими гербами були маски левів. Таким замок-палац можна було бачити ще на початку ХХ століття.
Коли Тернопіль знаходився під владою царської Росії (1810-1815) палац перетворився на... казино, а ще тут, в просторих замкових залах проводилися бали. Але замку судилося недовге світське життя, вже 1843 рку його приміщення зайняли військові під казарми, і займали їх аж до 1939 року. Замок дуже постраждав під час Першої світової війни, горів в 1917, але найбільшої шкоди завдали бої під час Другої світової між радянськими та німецькими солдатами. Саме Старий замок був останнім опорним пунктом фашистів. Дев'ять днів замок палав, заливався хімічними речовинами, підривався і був під обстрілом. Звісно від замку лишилися руїни, і тільки в 1957р. було прийнято рішення про відбудову замку і пристосування його під спортивну школу, яка діяла там досить тривалий час..
Хоча реставраційні ідеї місцевих культурних діячів дають надію, що старовинний замок знову оживе як музей
Воздвиженська (Надставна) церква
Адреса: вул. Над Ставом, 16, роки зведення XVI-XVII ст.
Прогулюючись від замку вздовж озера бачимо староруську церкву Воздвиження Чесного Христа, більш відомою під народною назвою "Церква над ставом". І хоча, вперше в документах вона згадується в грамоті князя Острозького від 1570 р., цілком йомвірно, що церква була побудована на місці ще більш старої, яка існувала ще за часів князювання Данила Галицького. В церкві Чесного Христа зберігалося старовинне Євангеліє, надруковане у Вільно 1649 року. Також тут зберігалася чудотворна ікона Пречистої Діви. Церква за народними переказами не раз ставала рятівницею населення міста від турецько-татарських нападів.
Церква Різдва Христового
1602-1608 рр. вул. Руська, 22
В один рядок сивої давнини зі згаданими замком та церквою постає церква Різдва Христового, або, як її називають в народі, «Середня». Перша згадка про дерев'яну церкву датується 1566 роком. Нова кам'яна церква зведена 1602-1608 рр., яка була зведена під керівництвом майстра на ім'я Леонтій. Навіть й сьогодні видно оборонний вид церкви - храм входив у оборонну лінію Тернополя.
За переказами, у Середній церкві молився під час визвольної війни Богдан Хмельницький.
18 листопада 1918 року у храмі присягали на вірність Українській державі співробітники окружної військової команди та командири частин.
В тернопільський церкві Різдва Христового зберігається ікона Пречистої Діви, яка спочатку перебувала в церкві Чесного Христа. В церкву Різдва Христова її передала родина Маркевича, ікона тривалий час перебувала в цієї родини і раптово почала «плакати», тоді її перенесли в Надставну церкву, але і там ікона «плакала», свій «спокій» вона знайшла у Середній церкві.
Костел монастиря домініканців
1749-1779 рр. вул. Гетьмана Сагайдачного, 10
Келії монастиря домініканів 1749—1779 рр. вул. Гетьмана Сагайдачного, 14